Десять років тому у травні перед Перинатальним центром м. Івано-Франківська вперше пролунала молитва за збереження життя людини, зачатого у лоні жінки. Так громадська організація «Рух за життя» розпочала молитовне стояння за плекання найголовнішого Божого дару – життя. Про унікальність організації та її кроки задля усвідомлення важливості життя розповів о. Руслан П’яста – духівник організації.
– Отче Руслане, ГО «Рух за життя» виповнюється десять років. З чого розпочалась її історія?
– Ми створили організацію за прикладом країн Європи та Америки. Нас дуже надихали канадці, які влаштовували промовисті чи мовчазні акції перед місцями, де роблять аборти. Ініціатором започаткування різних акцій, пов’язаних з охороною за життя в Івано-Франківську, виступив Любомир Стринаглюк. Саме він запропонував розпочати молитву перед Перинатальним центром в Івано-Франківську в наміренні за збереження людського життя. Для початку обрали травень, тому що цей місяць пов’язаний із материнством – особливими звертаннями до Божої Матері та зі святкуванням Дня матері. Згодом це перейшло в безперервну акцію. Попри негоду чи будь-які інші перешкоди, кожної п’ятниці з 12:00 до 13:00 «Рух за життя» збирається на молитву. Особливу роль відіграють священники та сестри Згромадження Воплоченого Слова, які беруть участь у молитовному стоянні. Сьогодні організацію очолюють п. Ярослав Дубас та п. Мирослав Возняк.
– Ви зазначали, що мета спільноти – досягнення українцями розуміння того, що життя – це Божий дар, який починається з моменту зачаття. Як ви досягаєте цієї мети?
– Поступовими кроками, щоб розвінчувати міф, який був насаджений радянською ідеологією. Тоді була нівельована людська особа – негідно ставились до людини, не те, що зберігали життя в перинатальний період. Основними напрямами була молитва і праця УГКЦ, яка поступово відкривала очі на те, що дитина в лоні матері – це не згусток клітин від моменту зачаття до певного часу. Наша Церква навчає в різних вченнях та проповідях, навіть свята самі по собі вказують на важливість життя, яке існує з моменту зачаття. Сучасна наука теж дає нам факти, що момент початку життя – зачаття. Зрештою, наукові знання люди використовують у різних площинах. Тож сьогодні в суспільстві аборт до 12 тижнів називають перериванням вагітності, щоб надати толерантності та завуалювати неприємний термін.
– Розкажіть більше про учасників «Руху за життя». Яку роль в організації відіграють священнослужителі Івано-Франківської Архієпархії?
– Будь-яка спільнота повинна мати своїх духівників, і від початку цей рух був під покровом Комісії душпастирства охорони здоров’я Івано-Франківської Архієпархії. Ми є гарантами заходів, щоб вони відповідали християнському вченню і були результативними, а не подіями заради подій. Щодо учасників – це люди, яким не байдуже до беззахисного життя. Адже діти, що перебувають у лоні матерів, нічого не можуть сказати про себе. В такому випадку ми, як церква та усі її учасники, стаємо голосом ненароджених дітей.
– За час свого існування організація, мабуть, допомогла пережити важкі випробування не одній особі. Як відбувається надання допомоги?
– Організація має два напрямки. Першим є допомога матерям, які перебувають у важких обставинах життя або кризових ситуаціях. Монастир Воплоченого Слова має будинок матері й дитини, де знаходять прихисток вагітні жінки чи молоді мами та перебувають під опікою сестер-монахинь. А для жінок, що зробили аборт, діє організація «Місія Рахиль», яка допомагає пережити втрату. Також для жінок організовують спеціальні реколекції, надають психологічний та духовний супровід у процесі зцілення, покаяння та відновлення.
– Незмінно щотижня ви молитесь за припинення абортів та збереження життя ненароджених. Як Вам вдається змінювати погляд людей на життя?
– Наші люди свідомі та знають, що аборт – це погано. Проте, якщо говорити про використання ранньо-абортивних засобів чи контрацептивів, вони не завжди сприймаються як гріх. До коронавірусу та війни «Рух за життя» організовував програми курсу «Основи сім’ї», щоб у навчальних закладах проводились відповідні заходи з питання зародження людського життя і його захисту.
«Вікно за життя», що в Івано-Франківській міській дитячій лікарні навпроти Перинатального центру, теж з’явилось з ініціативи організації. Матері, які народили, але з певних причин чи критичних обставин не мають можливості виховувати дитину, можуть подарувати їй шанс на життя.
Насамкінець я із впевненістю хочу сказати про те, що молитва врятувала не одне життя. Ми отримували непоодинокі свідчення про те, що жінки збиралися зробити аборт, але почута ними молитва зупиняла цей намір і дарувала нове життя.
Розмовляла Вікторія ГАВАЛЕШКО.
