Минув майже місяць, відколи Івано-Франківська Мальтійська Служба Допомоги розпочала благодійну діяльність для дітей в організації «Світлиця», що раніше функціонувала в Маріуполі. Тут збираються діти різного віку, соціального статусу та вподобань, але всі об’єднані стражданнями від війни – хтось тікав у безпечне місце під обстрілами, хтось довго ховався від ракет у підвалі, а хтось уже не побачить своїх рідних. І серед цих випробувань у «Світлиці» для всіх бажаючих створили безпечний острівець надії, прийняття та розуміння.
Такий простір з цікавими та неординарними заняттями для розвитку дітей існував діяв у Маріуполі з 2019 року, та була ініційована МСД Івано-Франківська за підтримки Фундації Святого Миколая. Тому, коли почалась війна, її просто перенесли до Франківська. Наші Мальтійці побачили гостру потребу в подібній діяльності та вже 1 липня відбулось відкриття простору – безкоштовного, постійного та різноманітного. Все для того, аби хоч трохи абстрагувати й захистити маленьких українців від жахіть війни. Відвідують заняття дуже різні учасники: соціально незахищені, внутрішньо переміщені діти, а також місцеві дітлахи, які переживають трагедію війни.
Адміністраторка проєкту у нашому місті Марта Бриндзей розповідає, що вихованці – це діти віком від 6 до 16 років, які постраждали внаслідок війни.
«Діти мають можливість відвідати всі заняття, щоб обрати те, до чого лежить душа. До прикладу, ми навчаємо дітей медіаграмотності, кулінарії, акторської майстерності, вітражного розпису, проєктного менеджменту, української мови, музики, живопису, англійської мови та загалом розвиваємо творчість і критичне мислення. Окрім щоденних занять, вихованці також мають можливість отримати допомогу психолога»,– пояснює керівниця.
Пані Марта із захопленням показує мені розклад занять, наголошуючи на тому, що абсолютно всі дисципліни мають популярність:«На кожне заняття приходить 8-10 дітей. Поки що таку не надто велику кількість дітей дозволяють нам розміри приміщення та укриття. У часі повітряної тривоги праця продовжується вже в укритті – без паніки та страху. Ми говоримо про те, що кожна дитина зможе тут себе знайти попри свій певний обмежений соціальний чи фізичний стан. Діти завжди передають свій біль у певний спосіб, головне – помітити та розпізнати це і допомогти впоратись із тими почуттями, що виникають».
Організатори кажуть, що з самого початку перед ними стояло завдання створити соціально-культурний центр та продовжити справу Маріупольської Мальтійської Служби Допомоги. Наразі ця праця не має дедлайнів, тому що свою діяльність учасники планують на довгі роки. В новому, більшому приміщенні, де сьогодні тривають ремонтні роботи, обіцяють створити ще більше різноманіття занять. Сьогодні дітям викладають волонтери, а також ті, хто бажає долучитись до справи формування майбутнього покоління українців.
«Ми даємо дітям можливість реалізувати свої бажання і намагаємось виховувати правильну молодь, сформувати добре бачення світу, щоб вони не мали страхів та були вільними, даємо можливість спробувати себе в якості лідера. Адже це діти, травмовані війною: в когось померли рідні, хтось довго перебував у підвалі, хтось тікав від ракетних обстрілів. Можливо, діти не показують цього, але війна вплинула на їх життя. І сьогодні наша місія стала ще більш затребуваною – дати дітям поштовх до нормального життя. Щоб вони розуміли, що колись ми повернемось до себе звичних, і сьогодні можемо боротись з непростими викликами», – розповідає головна організаторка.
Коли деякі з вихованців тільки прийшли, були налякані та закриті в собі, оскільки через зміну обстановки було досить важко адаптуватись. Але згодом викладачі побачили переміни – діти відкриваються та прагнуть як отримувати, так і віддавати любов, увагу, слова підтримки. У деяких дітей відбувається перехід на українську мову, що їм дуже добре вдається в україномовному середовищі та завдяки нестандартним урокам державної мови. Якраз, коли я завітала до простору на вул. Матейки, діти мали заняття з української мови, але на мій подив вони не сиділи за партами з зошитами та книгами, а практикували цікаві вправи та спілкувалися з вчителем у безпосередності та простоті. Мені здалося, що в такій атмосфері справді хочеться щось вивчати й засвоювати.
Організаторка підкреслює, що для їх команди ентузіастів не існує складнощів: якщо складно, потрібно щось змінювати і діяти.
«Наші працівники називають колектив сім’єю, де кожен розуміє свою мету. Тому що є усвідомлення, що від них залежить чиєсь життя та майбуття. Натомість батьки чітко розуміють, що приводять дітей у християнську організацію з певними цінностями та правилами поведінки. Діти обмінюються цінностями й думками, таким чином відчувається духовність та проходять процеси катехизації. Вкінці тижня ми щоразу помічаємо зміни, і розуміємо, як ми потрібні нашим учасникам, а ми – їм», – акцентувала пані Марта.
Сподіваюсь, що невдовзі нам з вами, дорогі читачі, вдасться побачити новий, більший, вдосконалений простір та усміхнені обличчя нашого майбутнього – будівничих нашої мирної, талановитої та вільної України.
Вікторія ГАВАЛЕШКО.
