Християнська радість не пов’язана ні з чим світським, адже її джерело – Ісус Христос. По-справжньому віруючу людину не можна позбавити радості, тому що її не можна позбавити Бога. У світі ж все непросто: багата людина може бути нещасною, а бідна – сповнена радості. Людина, у якої в житті не було особливих труднощів, може бути постійно незадоволеною, а той, хто переніс нещастя – завжди радіти.
Апостол Павло в посланні до филип’ян 4: 4 пише: «Радійте завжди в Господі; і знову кажу: радійте ». Двічі в одному реченні Павло повторює цей заклик. Причому на момент написання цього послання його руки і ноги скуті кайданами, над ним нависає передчуття страждань, а може і швидкої смерті.
В’язень в римській в’язниці міркує про радість! Але Павло твердо знає: Господь завжди поруч з ним і ніколи його не залишить. Близькість Господа і усвідомлення того, що страждання – це частина шляху віруючого допомагає Павлу перемогти зневіру, розчарування, страх. Він повторює ці слова насамперед для самого себе і для нас – як урок твердої віри в Господа і Спасителя Ісуса. Нам важливо засвоїти цей урок радості як Божого дару. Дару, який нам самим необхідно застосовувати і розвивати.
Є чудова дитяча книга «Поліанна» – історія життя сироти з важкою долею. Батько дівчинки, пастор, навчив Поліанну гри в радість. Зміст її полягав у тому, щоб знаходити привід для радості навіть у найскладніших життєвих обставинах. І люди помічали, що обличчя Поліанни завжди сяяло радістю, навіть коли були причини для плачу і образ. Дівчинка не просто раділа сама, а ще й підтримувала багатьох дорослих віруючих, які жили в зневірі, забуваючи про Божу любов і дар Божої радості.
Бог поруч завжди. Він дає нам сили протистояти відчаю, образам, скорботам. І завжди радіти – це не пусті слова, але одна із вказівок нашого Господа.
