Поважний ювіляр Михайло Цьомко із села Яблунька, що на Богородчанщині, у 100 років часто ходить до храму, молиться, працює та заохочує односельців до роботи і молитви.
Доброго практикуючого християнина та жертводавця під час святкової Літургії з нагоди храмового свята в селі відзначено грамотою від Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Владики Володимира Війтишина. Цікавим довгим життям поважного чоловіка зацікавилася і «Нова Зоря».
«Наш батько народився в багатій селянській родині,— розповідає старша донька Марія. — Дід з бабцею по татовій лінії були заможними, мали навіть помічників по господарству, поле, худобу. Жили дружньо і добре. Дід був учасником Першої світової війни. У родині було п’ятеро дітей: двоє хлопців та троє дівчат».
Михайло до школи ходив мало, закінчив лише 4 класи. Далі продовжив навчання у вечірній школі.
Під час Другої світової війни молодий чоловік перебував у рідному селі. Йому, на щастя, вдалося уникнути радянської мобілізації. Але не уник Михайло сутички з «визволителями». Так у 1944-ому році пан Цьомко разом з односельцями поховав убитих російськими зайдами 9 українських партизанів: 8 чоловіків і 1 дівчину. Усі вони були поранені, їхали в медичному обозі. Поміж селами Богрівка та Яблунька обоз зупинився, аби поранені відпочили. Раптом з лісу по них відкрили артилерійський обстріл. Михайло Цьомко згадує, що ховали тіла у неділю, і не було навіть чим їх прикрити, ні на що покласти. Довелося просто викопати яму, покласти туди героїв, застелити їхні обличчя клейонкою. У 1991-ому році могили віднайшли працівники обласного комунального підприємства «Пам’ять». На місці перепоховання встановили пам’ятний знак.
У 1954-ому році Михайло одружився із місцевою дівчиною Парасковією, з якою щасливо живе досі.
«Наша мама з дитинства зазнала горя: її батько був на війні, а мати померла, коли нашій майбутній неньці та її сестрі-близнючці було лише 5 років, а молодшому її братові — лише 3», — продовжує пані Марія.
У подружжя народилося четверо дітей. Двоє, на жаль, померли. Зараз живуть дві доньки: Марія та Наталія. Є у Цьомків троє онуків та одна правнучка. Усе життя пан Михайло працював лісорубом. Навіть у часи радянської окупації та войовничого атеїзму разом з дружиною виховував доньок добрими християнками. В родині завжди молилися, діти знали про християнські звичаї і традиції. Доньки Цьомків отримали вищу освіту, зараз працюють, мають також гарні християнські родини. Свою дружину пан Михайло дуже любить і поважає. Пані Парасковія віддячує чоловікові також родинним теплом. У шлюбі пара вже 68 років.
«У 1996-ому році у батька трапився мікроінсульт, — згадує старша донька поважного чоловіка. — І Господь не лише допоміг йому подолати хворобу. Він дав йому навіть силу їздити та ще й …ходити пішки до Гошева».
Знаний монастир поважний пан відвідує досі на великі релігійні свята. Поважного прочанина завжди зустрічають з радістю і захопленням. А пан Михайло дякує Богу, що може ходити до святинь, молиться за здоров’я рідних, а тепер – за Україну, за наших воїнів та настання перемоги.
«Я зачудований нашим парафіянином, — додає адміністратор місцевого храму отець Дмитро Херманчук. — Знаю діда Михайла ще відтоді, коли мій батько тут був священником. Згодом у Яблуньці почав служити і я. На парафії я вже десять років, тут одружився та живу. Це просто неймовірно, але у 99,5 років дід Михайло косив траву біля хати. Бог любить його і його родину. А ще на подвір’ї свого обійстя він спорудив капличку, на подяку Творцеві».
Також пан Цьомко досі… займається бджолярством, має чималу пасіку. Дідусь зараз не дуже добре бачить, але улюблену справу не полишає.
Загалом чоловік дуже активний. Попри свій поважний вік, він не вживає ліків. Протягом життя, за словами доньки, її батько ніколи не палив і не майже не пив спиртного, завжди був урівноважений і спокійний.
«Він лагідний і покірний серцем та душею, проте з твердим характером господаря і батька родини. Дід Михайло завжди уповає на Бога, довіряє Йому, ходить до Сповіді та приймає Святе Причастя. І Бог дарував своєму доброму синові довгі роки життя, потіху від дітей та онуків, і, я переконаний, він ще буде тішитися перемогою», – підсумовує отець Дмитро.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
Це цікаво: Дерев’яний храм у селі Яблунька споруджено у 1925 році. У селі 475 дворів. При церкві діють братство і сестринство, вівтарна дружина, Марійська дружина, три катехитичні групи, Апостольство доброї смерті, Жива вервиця, Апостольство молитви, Параманне братство, рух Назаретських родин.
12 жителів села Яблунька захищають Україну на фронті, парафіяни активно допомагають воякам та дбають про понад 40 внутрішньо переміщених осіб, які знайшли тут прихисток.
