Наші очі створені для того, щоб дивитись в очі іншим, для того, щоб підносити погляд до неба, до Бога і дивитися в очі тим, хто живе поруч з нами. На цьому наголошує Папа Франциск у своєму зверненні до дітей та підлітків Італійської Католицької Акції, яких він прийняв на аудієнції з нагоди Різдва, що наближається. Папа додав, що піклуючись про інших, ми піклуємося також про себе. Слід починати з того, щоб у кожній людині бачити не супротивника, а Божу дитину.
У четвер, 15 грудня 2023 року, Папа Франциск зустрівся з дітьми та підлітками Італійської Католицької Акції (італ. Azione Cattolica Italiana), які, за традицією, завітали до нього, щоб скласти різдвяні побажання від імені дитячого та дорослого відділів цієї організації. Про це зазначає українська редакція «VaticanNews».
«Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи»
Святіший Отець вручив учасникам аудієнції заздалегідь приготовлений текст своєї промови і вирішив поспілкуватися з ними експромтом. У своїй промові Папа зосередився на гаслі цьогорічної виховної програми Італійської Католицької Акції: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи» (Мт 28, 19). «Це прохання Господа до кожного християнина в усі часи, — зазначає Папа. — Ісус використовує легке й важливе дієслово: „йти“. Хтось може подумати, що для того, аби бути добрими християнами, необхідно передусім розмірковувати, медитувати. Натомість Ісус каже: „Ідіть!“. Це вирішальне дієслово, бо воно перетворює учня на апостола, вчиняє його місіонером».
Очі створені для того, щоб дивитись в очі інших
Відповідаючи на запитання «Куди іти, до кого?», Наступник святого Петра зазначає, що Христос в Євангелії каже, що слід іти до всіх народів, нікого не виключаючи. Господь, за словами Папи, не хоче, щоб ми проводили дні замкнені самі в собі. «Сьогодні велика небезпека для хлопця чи дівчини — це проводити дні, тримаючи перед очима екран мобільного телефону. „Наші очі створені для того, щоб дивитись на очі іншим, — підкреслює він. — Вони створені не для того, щоб дивитися з опущеною головою на віртуальний світ, який ми тримаємо в руках, а для того, щоб піднести погляд до неба, до Бога і дивитися в очі тим, хто живе поруч з нами. Наш погляд, наші очі створені для того, щоб передати радість, яку ми досвідчуємо від зустрічі з Ісусом, тієї дружби, яка змінює існування, яка допомагає нам обійняти життя і дозволяє відкривати його красу“.
Кожна людина — не супротивник, а попутник в дорозі
Єпископ Риму зауважує, що у своєму заклику Христос використовує множину, тобто звертається «до всіх учнів разом, а не до кожного окремо». Щоб свідчити любов Ісуса, слід, за словами Папи, об’єднуватися і, таким, чином, протистояти тенденції, яка прагне ізолювати людей одні від одних, намагаючись переконати: «Думай про себе і не турбуйся про інших». «Натомість, секрет полягає у справжньому піклуванні про інших, — пояснює він. — І це також означає дбати про себе. Слід починати від того, що в кожній людині бачимо не супротивника, а товариша по команді, Божу дитину: це той дух, яким можна подолати байдужість».
Особлива любов Христа до забутих
Папа Франциск підкреслює, що для Христа кожна людина важлива, але по-особливому він любить «найменших, бідних, забутих, викинутих, тих, до яких нікому немає діла». «Думати про них і про те, що їм потрібно, а не про те, чого нам не вистачає, — ось секрет того, як зробити наш світ, який потребує миру, красивішим, справедливішим і більш мирним», — додає він.
Не боятися, бо Він завжди поруч
Святіший Отець наголошує, що відповідаючи на заклик Христа, не слід зупинятися і не боятися, бо Він «завжди поруч з нами, як у хороші, так і в сумні часи». І Різдво, яке наближається, власне, нагадує нам про те, «що Бог входить у світ і дає нам силу іти, прямувати з Ним. „На Різдво Він приєднався до нас, став нашим супутником. І Він ніколи нас не покине, — зазначає Папа. — Він не може дочекатися, щоб супроводжувати нас у наших подіях, у всіх перипетіях життя, щоб допомогти нам відкрити сенс шляху, сенс повсякденного життя, щоб дати нам відвагу у випробуваннях і в болю. Щоб підняти нас після кожного падіння і захистити нас серед кожної бурі. Хіба ж не приємно прямувати з таким Богом, з Богом, який є нашим другом, другом, якому ми завжди можемо довіряти?“
