Людмила Ліщинська, майстриня із села Студінка, що на Калущині, виготовляє великі квіти для церков. Під час роботи молиться вервицю та просить Бога за здоров’я своїх рідних та про мир в Україні.
Про роботи пані Людмили я дізналася з цікавої нової передачі калуського міського телебачення «Чим село багате». Йшлося про історію і сьогодення двох сіл: Студінки та Середнього Бабина. Квіти заввишки в людський зріст і навіть більше зачарували і здивували, як і їхня авторка: проста, щира, талановита. Уже наступного дня я дізналася номер телефону майстрині та поспілкувалася з нею.
«Я мешкаю у Студінці, — розповіла жінка. — Навчалася на бухгалтерських курсах, працювала на різних роботах, і вже протягом чотирьох років займаюся виготовленням квітів та світильників з ізолону».
Жінка пояснює, що ізолон, зазвичай, використовується в будівництві. Проте для рукоділля потрібен інший ізолон, який відрізняється від будівельного товщиною та кольором. Він щільний, міцний, легкий, має гладку поверхню, через що його складно порвати. Водночас його легко різати ножицями та спеціальним ножем. Ізолон м’який і теплий на дотик,добре склеюється між собою та іншими матеріалами, його можна фарбувати акриловою емаллю та різними барвниками. Також матеріал гнучкий та еластичний, майже не намокає, може витримувати низькі температури. Придбати ізолон можна в інтернет магазинах та крамницях товарів для ручної роботи.
…Виготовленням квітів з ізолону жінка почала займатися після великих життєвих випробувань: коли доньці майстрині провели пересадку нирки. Попередньо жінка працювала на двох роботах, а згодом треба було постійно бути з донею. Та просто сидіти і навіть займатися домашнім господарством, порядкувати в хаті для Людмили Ліщинської було недостатньо, адже вона з дитинства любила створювати щось власними руками. Жінка почала вишивати і в’язати. Згодом в інтернеті побачила, як створювати квіти та світильники з ізолону. Це захопило пані Людмилу, і вона почала вчитися. Перші спроби, за словами жінки, були невдалими, але вона швидко опанувала мистецтво створювати великі квіти.
Види та різні форми квітів майстриня придумує сама або шукає ідеї в інтернеті. Готовий матеріал розкроює та починає формувати квіти. У роботі використовує фен і клей-пістолет. Пані Ліщинська зазначає, що робота з ізотоном непроста та потребує максимальної уваги й обережності, бо з незвички можна обпектися або травмуватися. Каркас (стебла) квітів жінка створює із металопластикових труб. У цьому їй допомагає чоловік. Також він створює стрижень для світильників.
Великі квіти майстриня може зробити протягом двох днів, на світильники потрібно більше часу. Найменші вироби Людмили Ліщинської заввишки 35 сантиметрів, найбільші — понад два метри. Коли у майстрині багато замовлень, їй допомагає 12-річна донечка. Свої роботи пані Людмила фотографує, а світлини виставляє в інтернеті. Так про неї та її мистецькі поробки дізнаються люди. До речі, на початку повномасштабного російського вторгнення пані Людмила була у непростій ситуації. Їй, як творчій людині, було нелегко: війна, невизначеність, вона не розуміла, чи потрібні будуть комусь у такий час її роботи. Жінка провела невеличке опитування серед друзів та знайомих: чи варто їй далі займатися виготовленням квітів і світильників з ізолону. віповідь була однозначна, не те, що варто — необхідно, бо навіть серед найчорнішої темряви має бути світло.
Цікаво, що разом зі ще однією майстринею, Оксаною Пришляк, яка зараз перебуває за кордоном, пані Ліщинська створила прикраси для церков.
«Такі квіти я роблю для людей, які хочуть щось цікаве та нове пожертвувати для храмів», — продовжує майстриня. Отож роботи пані Людмили є вже у багатьох храмах Прикарпаття. В основному для церков майстриня виготовляє великі лілії і троянди. Такі квіти можуть довго стояти і гарно виглядають. Виготовляти прикраси у храми для жінки неабияка радість. Перед роботою вона завжди молиться, просить Бога та Діву Марію благословення. Виготовивши квіти, жінка дякує за Господню ласку і талант. А під час праці молиться вервицю, просить Бога за здоров’я своїх рідних та про мир в Україні.
Сабіна РУЖИЦЬКА
