11 грудня в приміщенні Українського освітнього культурного центру в Дженкінтаун митрополит Борис Ґудзяк та керівник благодійного фонду Сергій Притула поділилися своїми роздумами про війну, перемогу та особистими переживаннями щодо історичних процесів, що сьогодні відбуваються в Україні. Модератором зустрічі була Ольга Зарічинська.
Про початок війни
Сергій Притула, якого війна застала на пероні львівського вокзалу:
Чи готувалися ми до війни? Радше так, ніж ні. Коли Росія вже бряжчала зброєю на наших кордонах, ми, покладаючись на ті бюджети, що в нас були, почали робити все можливе — купували техніку, облаштовували штаби сил Територіальної оборони. Але у велике вторгнення ми якось не вірили. 24 лютого світ перевернувся і ми почали жити в іншій системі координат і цінностей, які викристалізувала війна.
Митрополит Борис, який 24 лютого прокинувся під тривожний голос «Владико, ставайте — війна!»:
Війна стала для мене шоком, але не несподіванкою. Ми надіялися, що повномасштабного вторгнення не буде, але воно таки відбулося. Війна не почалася 24 лютого, а триває вже більше восьми років, а може більше 300 років. Траєкторія Росії — це траєкторія імперіалізму, колоніалізму і рабства.
Що буде перемогою?
Сергій Притула: В українському суспільстві немає спільної думки як має виглядати перемога. Моя думка, мабуть, також не є репрезентативною. Номінально — українська держава має бути в тих кордонах, у яких вона появилася 24 серпня 1991 року. Прапори над Луганськом, Донецьком, Сімферополем — це мета. Частина українців вважає, що цього недостатньо, бо якщо Росія не буде демілітаризована, Україна просто отримає перерву перед початком нової війни. Для мене кінцевою перемогою буде, щоб українська держава зайняла своє місце серед сильних держав світу. Зараз Україна показує всьому світові, що означає відстоювати своє право на свободу і боротися за цінності. Ми за це платимо тисячами життів як військових, так і цивільних.
Митрополит Борис: Крім усіх зазначених параметрів, а також репарацій та процесу над Росією за скоєні воєнні злочини, також важливо перемогти всі травми і оплакати втрати. Очевидно, не повернуться батьки, сини, чоловіки, доньки, матері, друзі, що загинули, але перемога має включати їхню пам’ять і підтримку поранених і травмованих. Перемога буде тривалим процесом. Ми маємо подолати усі почуття меншовартості та бути донорами для світу.
Про громадянське суспільство
Сергій Притула: Українське громадянське суспільство, частиною якого є волонтерський рух, це щось неймовірне. Це щось, що робить кожен на своєму місці, в силу своїх можливостей.
Митрополит Борис: Закликаю всіх українців за кордоном — реєструйтеся в громадські організації, парафії, бо інакше ваше ангажування є доволі ефемерним. Ми маємо бути гідні. Кожен з нас має Богом дану гідність. Тоді кожен з нас буде сильним, але також ніжним, вільним і творчим.
