“Празнує днесь вселенна зачаття Анни, що сталося від Бога”
(Кондак празника).
Давній і глибокий культ Пресвятої Богородиці, що є знаменною віхою Східної Церкви, виявляється у великій кількості Богородичних празників у нашому церковному календарі. Ті празники розказують нам найважливіші моменти з життя Божої Матері від її чудесного зачаття аж до її славного успення.
Святе Євангеліє не багато говорить про життя Пречистої Діви Марії, тож нічого дивного, що більшість Богородичних празників не основується на подіях святого Євангелія, а радше на християнській традиції та на оповіданнях апокрифічних книг перших віків. Сюди належить також і празник Зачаття, який наша Церква святкує 9 грудня. Цей празник має окрему історію на Сході та на Заході. Тож погляньмо на його історію у Східній, Західній і нашій Церквах.
ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ БОГОРОДИЦІ СВЯТОЮ АННОЮ НА СХОДІ
Згадку про цей празник має типікон святого Сави з V ст., одначе його розвій і поширення припадає аж на VIII сторіччя. У цьому столітті святий Андрій Критський укладає службу для празника, а Георгій Нікомедійський та Йоан Евбейський величають його у своїх проповідях. У IX столітті це свято вже було в цілому візантійському цісарстві. Воно є у всіх Східних Церквах.
Празник Зачаття у давнину мав різні назви. До найдавніших належить “Благовіщення Зачаття Святої Богородиці”. У конституції про празники цісаря Мануїла Комнена (1143-1181) він зветься “Зачаття нашої Пресвятої Богоматері”. Слов’янський Пролог має “Зачаття Святої і Богоматері Анни, коли зачала Святу Богородицю”. Загальнослов’янські Устави називають його “Зачаття Блаженної Анни” або “Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю”. У нашій Українській Католицькій Церкві цей празник від Львівського Синоду мав офіційну назву “Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії”. Римська реформа наших літургійних книг повернула первісну назву празника “Зачаття Святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю”.
Головна тема богослуження празника — чудесна подія, коли свята Анна зачала Пресвяту Богородицю. Тут описані журба й поневіряння Йоакима й Анни через їхню бездітність. Згадується їхня гаряча молитва про дитинку. “Господи, Боже небесних сил, — молиться Анна, — Ти знаєш неславу бездітности, тож сам злікуй біль мого серця і отвори лона розкрий та неплідну плодоносною зділай… ” (Стиховна вечірні). На її гаряче благання з’являється ангел і звіщає зачаття Пречистої Діви Марії. “Моління твоє, — каже ангел, — дійшло до Господа. Не смутися і перестань плакати, бо станеш благоплідною оливкою, зроджуючи паросток — чудну Діву, яка видасть цвітку — Христа в тілі, який подає світові велику милість” (Стиховна вечірні). З хвилиною зачаття лоно святої Анни стає наче небом: “Нове небо в лоні Анни твориться, — каже сідален утрені, — на приказ Всемогутнього Бога. З нього засіяє Сонце, що не заходить, ввесь світ просвічуючи променями божества, пребагатством доброти, єдин Чоловіколюбець”.
З дивного зачаття Пресвятої Богородиці радіють її батьки, радіють пророки, радіють небо й земля. Тож свята Церква взиває Старий і Новий Завіти до участи в радості: “Прийдіть, усякий чин і вік людський, — співаємо на хвалитних стихирах утрені, — радісно днесь з ангельськими хорами преславне зачаття Богородиці світло празнуймо: патріярхи — всіх Царя Матір, пророки — вами проповідану, праотці — ту, що від вас Богоматір, старці — Богоотців, Богоотці — Божу Дівицю, діви — Приснодіву, вірні — корінь віри, священики — пресвятий храм Божий, всіх святих хори — причину вашого збору, ангельські воїнства — Родительку Владики всього створіння і Спасителя душ наших”.
У зачатті Богородиці святою Анною прославляється святість і непорочність Пречистої Діви Марії. “Пророчий хор, — сказано в сідалні утрені, — колись проповідував непорочну чисту і Богоотроковицю Діву, що її зачинає Анна, хоча неплідна і бездітна. Спасенні задля неї днесь радісним серцем її звеличаймо, яко єдину непорочну”.
Канон утрені святого Андрія Критського це урочистий гимн у честь зачаття Божої Матері. Вона — “нескверна скинія”, “чиста голубка”, “зоря божественної благодати”, “Владики божественний храм”, “царська порфіра”, “миро благовонне”, “вогненна купина”, “голубка непорочна”, “скіпетр святий, новий завіт і посуд манни”, “купина неспалима”, “свічник золотий”, “жива світлиця Господа Бога”, “живоприємний істочник”, “храм святий”.
Сьогодні празнуємо її непорочне зачаття, а через дев’ять місяців, 8 вересня, вона з’явиться між нами у своєму славному Різдві.
ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ НА ЗАХОДІ
Десь у X ст. цей празник прийшов зі Сходу до Англії. Під час реформи Англо-Саксонської Церкви за Вільгельма Завойовника (1066-1087) празник скасували, а відтак знову відновили 1125 року.
На Заході празник Зачаття Богородиці святою Анною пройшов велику еволюцію. Святкуючи цей празник, Схід звертає головну увагу на сам чудесний факт зачаття від старих і неплідних батьків, а Захід у цьому празнику почав наголошувати не так на самому факті зачаття, як радше на прикметі того зачаття. Згодом народжується наука про непорочне зачаття Божої Матері, яка вчить, що Пречиста Діва Марія від першої хвилини свого зачаття була вільна від первородного гріха. Богослови XIII ст. багато дискутували стосовно науки про непорочне зачаття, бо одні з них, представником яких є Іван Дунс Скот († 308), захищали цю науку, а инші, за святим Томою Аквінським († 1274), її заперечували. У пізніших часах загал богословів Заходу підтримав Непорочне зачаття. Папа Сикст IV у 1476 році встановив празник Непорочного зачаття в Римі, а Климент XI у 1708 році поширив його на всю католицьку Церкву.
Наука про непорочне зачаття Божої Матері найбільше розвинулася за папи Пія IX (1846-1878), який своєю буллою від 8 грудня 1854 року проголосив непорочне зачаття догмою віри. У тій буллі сказано, що “наука, яка вчить, що Пречиста Діва Марія не заплямована первородним гріхом від першої хвилини свого зачаття через особливу ласку і привілей Всемогутнього Бога з огляду на заслуги Ісуса Христа Спасителя людського роду, є Богом об’явлена і тому всі вірні мусять сильно й постійно в неї вірити”. Латинська Церква святкує цей празник 8 грудня.
ПРАЗНИК ЗАЧАТТЯ СВЯТОЇ АННИ В НАШІЙ ЦЕРКВІ
Насправді Східні Православні Церкви не приймають догмату про непорочне зачаття. Однак багато українських богословів київської школи XVII-XVIII ст. захищали науку про непорочне зачаття. Лазар Баранович († 1694), спочатку ректор Києво-Могилянської Академії, а відтак Чернігівський архиєпископ, говорить: “Ми всі поправді кажемо: “Це бо в беззаконнях я родився і в гріхах зачала мене мати моя”. А ти одна тільки, до якої ці слова не відносяться, бо ти не почалася у беззаконнях, ані не родилася в грісі. Це ясне, що треба було, щоб ти зачалася без гріха, бо ти мала прийняти Того, що мав увільнити світ від гріхів і згладити всяке беззаконня” (Труби на дни нарочитиє праздников). Йоаникій Галятовський († 1688), ректор Києво-Могилянської Академії, у своїй другій проповіді на Різдво Пречистої Діви Марії, згадавши різні її прообрази у Старому Завіті та пояснюючи її привілеї, каже: “Третій великий привілей, що його Бог учинив Пречистій Діві, це те, що її увільнив від первородного гріха, бо Пречиста Діва без первородного гріха зачалася й родилася…, а на Пречистій Діві не було первородного гріха, але була Божа благодать, тому ангел Гавриїл до неї сказав: радуйся благодатна, Господь з Тобою. З тих слів ангела можемо зрозуміти чисте зачаття Пречистої Діви. Коли посудину наповнити оливою, то не можна до неї додати води або чого иншого, бо вже нема місця, так і в Преч. Діві не має місця не тільки первородний, але й усякий гріх, тому що вона є повна Божої благодаті” (Ключ Разумінія).
Василіянський чин на своїй капітулі в Жировичах 1661 року вирішив, щоб замість одного дня святкувати празник Зачаття вісім днів у цілому чині. Це рішення приймали на знак подяки Пресвятій Богородиці за її особливу опіку над Уніятською Церквою.
Українська Католицька Церква в Галичині після проголошення догми про непорочне зачаття празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський Синод (1891) між Богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих Богородичних празників з одним днем перед- і сьома днями попразденства. Собор також апробував службу Непорочному зачаттю, яку уклав о. Ісидор Дольницький, і наказав служити її у всіх церквах. Давнішу службу Зачаття було переставлено на передпразденство Непорочного зачаття.
Як дивно й чудно Господь Бог приготовляв ту, що мала бути Матір’ю нашого Спасителя. Вона — благодатна, свята, пречиста й непорочна стала достойним святим кивотом, у якому поселився сам Божий Син. Наш давній слов’янський Пролог на день Зачаття Богородиці святою Анною містить таке повчання: “Возлюблені, сьогодні твориться початок нашому спасенню. І в лоні праведної Анни, після благовіщення ангела, зачинається внучка праведного Єссея, з роду Давида… І знайте, возлюблені, що сьогодні празнуємо зачаття Госпожі нашої Пречистої Владичиці Богородиці. Тож радо біжім до її храму, стіймо зі страхом на молитві, чуванням створім двері небесної світлиці, і прикрасім себе молитвами, милостинею і постом. І так побожно проводім, радісно празнуючи святе Зачаття Пречистої Госпожі Богородиці, бо вона безупинно молить за нас свого Сина і Бога нашого”.
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. “Пізнай свій обряд”
