Світле Різдво – найтепліше й найулюбленіше свято українців. Традиції його святкування сягають у давнину: українці завжди з великою любов’ю прикрашали оселю, готували святкове вбрання та особливий стіл, за яким у Святий вечір збиралася вся родина. Починаючи з 20-х років минулого століття радянська влада робила все, або вкрасти в українців Різдво – але наші пращури зберегли традиції попри всі заборони.
Дівчинка з різдвяною зіркою. Покуття, 1950-ті роки. Фото з мистецького історико-етнографічного альбому Івана Гончара “Україна та Українці”. Архів Музею Івана Гончара.
“Так звана “радянська влада” найбільше уваги приділяла тому, щоб люди перестали святкувати Різдво”, – розповідають науковці музею Гончара, команда якого спеціально до Різдва запустила онлайн-виставку “Українське Різдво. – Бригади, сформовані з учителів і “активістів”, були змушені стежити за односельцями та доносити на тих, хто готував кутю на Святвечір і хто колядував. Малих колядників шпетили у школі, біля дошки в класі, а їхнім батькам оголошували догани за погане виховання дітей.
Більшість українців продовжувала відзначати Різдво таємно. Утім, були сміливці, які святкували, не ховаючись, хоча за це й карала влада. Після 1935 року влада почала поступово впроваджувати у побут городян і селян культ штучно розробленого радянського свята Нового року, зі специфічною атрибутикою, кухнею, ритуалами та російськими новорічними піснями. За задумом, радянський Новий рік із часом мав повністю замінити Різдвяні свята.
У 1960-ті роки, у час “відлиги”, віконце можливостей розширилося й українські мистці стали повертати людям пам’ять про рідні звичаї. Художник і скульптор Іван Гончар на той час організував свій хатній музей народної культури. Тут збиралися шістдесятники — творча молодь різних професій. Іван Гончар зацікавив їх різдвяними традиціями, навчив колядувати, давав гарне традиційне вбрання зі своєї колекції. Те, як святкували Різдво під час заборон радянської влади, у тому числі і таємно, можна побачити на світлинах з колекції музею Івана Гончара.
