Сьогодні, 28 грудня, минає 77 років з дня смерті Станіславівського (Івано-Франківського) єпископа Григорія Хомишина – блаженного Української Греко-Католицької Церкви. Владика Григорій пройшов складний і небезпечний шлях вірного воїна Христової віри, мужнього пастиря Греко-Католицької Церкви.
Владика Григорій Хомишин очолив Станіславівську єпархію відразу після Праведного Митрополита Андрея Шептицького, і слід особливо наголосити, що це була гідна заміна. Впродовж 41 року, в фактично найтяжчий період ХХ ст., Владика провадив нашою єпархією та беріг її як справді Добрий пастир.
У свій час Владика Григорій писав: «Програмою мого владицтва буде дбати про славу Божу і спасіння людських душ. Від цієї програми я ані не смію, ані не можу, ані не бажаю відступити». Владика Григорій Хомишин усе своє життя керувався цим заповітом.
Владика Григорій відзначався великою активністю та ревністю, так, що неодноразово був заарештований радянським урядом. 21 грудня 1945 року Єпископ Григорій Хомишин був переведений із внутрішньої тюрми НКДБ до лікарні Лук’янівської тюрми. А 28 грудня 1945 року о 10 год. після восьми місяців фізичних і моральних тортур перестало битися його серце.
Численні свідки підтверджують, що смерть Владики Хомишина настала після тривалих побоїв на допитах, де він безстрашно боронив святу католицьку віру.
Місце поховання Єпископа Григорія Хомишина не встановлене. Найімовірніше, тіло поховане на Лук’янівському цвинтарі, який знаходиться недалеко однойменної в’язниці. За іншою, також правдоподібною версією, воно могло бути похованим в урочищі «Биківня» на околиці Києва — відомому місці страти десятків тисяч жертв сталінського режиму.
Святий Папа Іван Павло ІІ проголосив Слугу Божого Григорія блаженний у червні 2001 р. Б.
