Дорогі Друзі,
Дорогі Браття і Сестри Українці!
Добігає до кінця 2022 рік, рік жахіть, болю і терпіння… Але не тільки! Рік, що минає, попри увесь терор, втрати, болі й страхи, став нам і роком нових можливостей. Ми стали єдиними, як ніколи! Ми навчилися боротися. Ми навчилися ще більше ділитися. Ми зрозуміли, що все, необхідне нам для життя, може поміститися лише в одному наплічнику чи в одній «тривожній валізці»…
Українці продемонстрували незламність цілому світові і взамін отримали підтримку й повагу від усього світу, зокрема від тих, хто раніше не цікавився Україною… Ба більше того, ми отримали повну підтримку від тих, хто ще донедавна, з тих чи інших мотивів, загравав з агресором…
І навіть тоді, коли нам не вдавалося змінити інших, зокрема агресора, ми змінювали себе, і змінювали ми себе так, щоб і світ навколо нас зазнавав позитивних змін. Цілий рік, чи не кожного дня, ми дізнавалися про сотні історій самопожертв одних заради інших як безпосередньо на фронті, так і в кожному куточку України.
Ми представили світові Україну — країну вільних людей, які виборюють свою свободу і власною кров’ю стали буфером для глобальної безпеки. І в цьому сенсі Україна — це вже світовий тренд.
Ціна?… Так, вона дуже висока…
Україні цією боротьбою довелося взяти на себе не лише власні тягарі, а й тягарі усього світу. Україна разом з Христом, немов той Агнець Божий, взяла на себе гріхи світу і терпить заради порятунку усіх…
Ціна цьому всьому – тисячі невинних життів тих, котрі продемонстрували, що «немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх»… (Ів. 15:13).
Тому ми з вдячністю молимося за всіх наших захисників, які щоденно ризикують своїм життям заради інших, щоб Господь зберіг їх неушкодженими і дав нам швидку перемогу та омріяний мир. Молимося за наших Героїв, «яким судилося покласти життя своє на війні за Батьківщину, щоб Господь простив їм їхні провини і в день праведної Своєї відплати подав їм вінці нетління». Ми молимося і віримо, що вони через найбільшу свою жертву, жертву власним життям, є вже в обіймах Отця, там, де є те, чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, що Бог приготував тим, хто любить Його!
24 лютого ми всі втратили мирне життя… Багато з нас втратили рідних, близьких чи знайомих… А як багато наших братів і сестер, які позбулися свого даху над головою… Біль переповнює наші душі.
Стоячи на порозі нового року, ми хочемо мріяти про мир… Однак на цьому етапі гарячої фази війни нам навіть страшно повірити, що війна рано чи пізно закінчиться! Хоч і розуміємо, що все має початок і кінець! Тому вже відтепер ми запрошені вимріювати життя після війни, вимріювати його так, щоб воно було прекрасним! Відчуймо цей передсмак вже тут і тепер, адже у цей передноворічний час, час Різдва, до нас приходить Той, Хто творить усе нове.
Попри морок війни зуміймо впустити промінчик Різдвяного світла у наші серця, творячи в них містерію та гармонію вертепу! Святий Йоан Богослов пророкує нам таке: «От, житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло» (Одкр. 21, 3).
Увесь цей рік Господь був поруч з нами і допомагав нам боротися зі злом! Тож нехай у наших серцях і домівках, незважаючи на війну, з Різдвом Христовим проростає любов і народжується щось особливе. Що? Можливо, віра. Може, надія. Це точно час, коли на межі року ми озираємося назад для того, аби підсумувати минулий і запланувати прийдешній рік, навіть помріяти! А найбільша наша молитовна мрія – це мир!
Дякую усім нашим читачам, що залишалися з «Новою Зорею» в 2022 році!
Запрошую усіх вас до спільної мандрівки і в 2023 році. Вирушаймо з Богом у ще один новий рік, рік Божий, рік, в якому ми очікуватимемо миру і Божої благодаті!
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор
