У селищі Глибока (Чернівецька єпархія) парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці о. Юрій Сахарчук разом з парафіянами проводить активну соціальну роботу.
Наша розмова з отцем Юрієм, яку я запланувала у форматі невеличкого інтерв’ю, виявилася довгою розповіддю про священниче покликання, родину, особливості та історію церкви в селищі Глибока, соціальне служіння і навіть господарські справи.
«Про те, що служитиму Чернівецькій області, я не думав, але якщо обираєш служити Всевишньому, то вже Він керує, а ти — виконуєш і дякуєш. Бо часто людина не знає, що і чому для неї краще, а Отець небесний, без сумніву, — знає», — мовить отець Юрій.
Він народився у селі Гвізд, що на Прикарпатті, звідки родом семеро священників та кілька монахинь. З дитинства любив і займався футболом, мріяв про спортивну кар’єру. Але попри те від 6-річного віку ходив з батьками до церкви. Нині парох глибоцького храму згадує, що під час першої зустрічі зі священником його дитячу душу глибоко вразили спокій та доброта душпастиря. Також у дитинстві хлопчик пас худобу і багато молився на вервиці.
Маючи багато знайомих, він уникав поганих компаній та часто залишався на самоті і мріяв, як зробити так, аби «стати всім для всіх», аби всім людям робити добро. У 14 років хлопець сильно простудився. Після 4 діб в реанімації почув невтішні бесіди лікарів, що… більше він не зможе грати у футбол. Це стало для підлітка великим потрясінням. Але він не опустив руки, а почав ще більше молитися, ходити до церкви, де прислуговував і виконував обов’язки паламаря та вирішив стати священником. Після закінчення школи Юрій Сахарчук навчався у Чортківській дяківсько-катехитичній академії імені священномученика Григорія Хомишина та в Івано-Франківській духовній семінарії. З 2017-ого року служить на парафії у Глибокій.
За словами отця Юрія, парафія Покрови Пресвятої Богородиці започаткована ще в 1817-ому році. Першу дерев’яну церкву спорудили за кошти відомого в Буковині мецената, боярина Тадея Туркула, знаного ще як фундатора нині Кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці в Чернівцях. Він у 1814-ому році заповів усе своє майно греко-католицькій громаді. Із вдячності до Тадея Туркула храм у Чернівцях протягом кількох десятиліть носив ім’я святого Тадея, цим же іменем називалося і церковне братство, засноване 1834 року, – перша українська громадська організація на Буковині.
«Проте повертаємося у Глибоку,— продовжує отець Юрій. — У 1945 році, в час радянського поневолення України, наш храм зачинили. Парафіяни ще встигли взяти додому на зберігання дещо з церковних речей. Те, що не встигли забрати, опинилося в тодішній московській церкві. Згодом, коли вже УГКЦ вийшла з підпілля, як не парадоксально, частину забраного з храму нам повернули».
Також у 1940-их роках конфіскували землі, ліс та дім священника, що був поруч храму. У церкві зробили столярну майстерню, а в 1983-ому взагалі знесли, а дошки пороздавали людям на дрова. Спалили біля церковної криниці і метрикальні книги. До речі, руйнування храму тодішня місцева влада виправдовувала тим, що треба було добудувати другий корпус лікарні.
У часи підпілля та перших років відродження УГКЦ до Глибокої приїжджав знаний священник Михаїл Косило. Перші Літургії відбувалися у приміщенні, де працювали адвокати, які були греко-католиками. Також при в’їзді в селище освятили хрест біля автозаправки і там служили Літургії. Згодом громаді дали приміщення старої бібліотеки. Далі таки виділили земельну ділянку та почали будувати церкву, залили фундамент, але через нестачу коштів храм не спорудили. Та з матеріалів, що зосталися, побудували капличку розміром 6 на 10 метрів. Громада парафії нечисленна, але дружна та діяльна.
«На жаль, у селищі часто змінювалися священники, бо не було для них житла, — констатує отець Юрій. — Часто отці ночували в капличці або в будинках парафіян. Це було незручно. Зараз завдяки підтримці Владики Йосафата Мощича у Глибокій є парафіяльний будинок, де я з дружиною мешкаю та можу постійно бути з людьми».
Відколи отець Юрій служить у Глибокій, щодня парафіяльний будинок відвідують від 20 людей; просять про молитву, духовну пораду, пропонують свою допомогу і просто хочуть поговорити. Завдяки підтримці «Карітас Чернівці» у будинку відбуваються заняття з дітьми. Допомагає чоловікові і дружина Христина. За фахом пані Сахарчук — документознавиця, але довелося освоїти професію… кондитера, вона з дитинства любить і вміє смачно готувати. Нещодавно жінка за підтримки Української освітньої платформи розпочала дитячі кондитерські курси, які відвідували діти віком від 7 до 15 років. Було дві групи, а запитів зосталося багато. Тому курси будуть продовжувати.
«Коли церква робить щось цікаве для дітей, то з ними неодмінно прийдуть батьки, — мовить отець Юрій. — Ми стараємося для всіх. Так дорослі зараз активно гуртуються біля храму та допомагають потребуючим людям і ЗСУ».
Нещодавно парафіяни провели два благодійні ярмарки. На першому під назвою «Добро починається з тебе» було виручено 11 200 гривень, які направили на потреби дітей з кризових сімей селища. Другий назвали «Надійний тил». Під час ярмарку було виручено 28 825 гривень. З них 10 000 додано до закупівлі тепловізора для військового, також закуплено дві бензопили, три павербанки, шкарпетки та вологі серветки. Кожної суботи о 16.00 при парафіяльному будинку у Глибокій виготовляють окопні свічки для наших воїнів. Завдяки одноденному заробітку колективів селищної ради та бюджетних установ вдалося закупити і доставити 100 кілограм парафіну. Його отримали наприкінці грудня 2022 року. Священник і громада допомагають внутрішньо переміщеним особам та одиноким старим людям. Людям, які втекли від війни та опинилися у селищі, роздавали продукти, засоби гігієни, одяг.
«Коли почалися вимикання електроенергії, розгорнулися пункти обігріву, я подумав, що є такі люди, які не зможуть туди прийти: бо хворі, самотні, не мають інформації. Я пішов у місцевий соціальний центр та попросив, аби мені надали список таких людей, які проживають у селищі», — продовжує священник. Отець Юрій розповів про свою ініціативу Владиці Йосафату. Той поблагословив добру справу. Отець Сахарчук зустрівся з директором «Карітас Чернівці» о. Любомиром Іваночком, у Глибоку привезли продукти та обладнання. Отож від 10 листопада 2022 року у парафіяльному будинку щовівторка та щоп’ятниці почали готувати і доставляти гарячі обіди самотнім та хворим людям. Згодом продуктами почали допомагати і місцеві доброчинці.
Разом зі своїми парафіянами отець Юрій відвідує потребуючих, проводить з ними духовні розмови. Відвідуючи людей, отець дізнався, що потребуючих є чимало. У майбутньому парох планує, аби в Глибокій була потужна соціальна кухня.
А ще священник займається… господарством, адже в селищі люди давно і активно вирощують різноманітні овочі та продають їх. Отець Сахарчук вирішив не стояти осторонь «місцевих традицій» та кілька років тому посадив декілька кущів помідорів. Зараз має теплиці розміром 3х24 метри, в яких вирощує 18 (!) сортів помідорів. Овочі священник дарує знайомим, потребуючим. А поки що в теплиці заливають окопні свічки.
«Служити на Буковині непросто, але люди тут дуже добрі, чуйні, які потребують Божого слова та духовних порад. Словом, тут треба жити, працювати й служити Господу та людям», – підсумовує отець Юрій.
Сабіна РУЖИЦЬКА
