Це одна з найцікавіших фраз Ісуса. У відповідь на питання учнів, чому вони не можуть вигнати злого духа з юнака, Він відповідає: «Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого» (Мт 17, 20).
Що має на увазі Ісус? Чи Йому йдеться про гору у буквальному сенсі? Чи справді віра може творити фізичні чудеса?
Багато сучасних дослідників Святого Письма, навантажених раціоналістичними методами, сприймають слова Ісуса як дивну метафору: учні мають «малу віру», тому що вони недостатньо довіряють Ісусу. Якби вони справді довіряли Йому, навіть маючи віру розміром із гірчичне зернятко, вони могли б творити «великі речі» з «пересуванням гір» у образному сенсі. Як гарно.
Але якщо ми звернемося до Отців Церкви, то знайдемо більш живі тлумачення, які промовляють до серця, а не до раціоналістичної теорії. У третьому столітті Оріген, перший великий тлумач Біблії, писав:
«Гори, про які тут йдеться, на мій погляд, — це недружні сили, що беруть початок у повені великої злоби, яка осіла… в деяких душах різних людей… Тоді [людина з цілковитою вірою] скаже цій горі — тут я маю на увазі глухого й німого духа в ньому, ймовірно, хворому на епілепсію — “Перейди звідси в інше місце”. Він перейде. Це означає, що він перенесеться від стражденної людини до прірви».
Отже, Оріген стверджує, що з цілковитою вірою, з повною довірою до Господа ми можемо виганяти з людей злих духів — ті «гори», які мав на увазі Ісус. Тобто, своєю вірою ми беремо участь у місії спасіння, яку здійснює Христос. Першим кроком на шляху до спасіння є відмова від зла — факт, що його передає обряд відновлення наших обітниць Хрещення: спочатку ми зрікаємось сатани, а потім визнаємо віру в Бога.
Як учні Христа, ми й дотепер беремо участь у Його роботі з вигнання злих духів. У деяких випадках ми цілком можемо бути покликані боротися зі справжніми злими духами з молитвою, постом і допомогою священників і єпископів. Частіше нам доводиться протистояти злим духам у їхніх суспільних проявах: наклеп на Бога, вигнання Бога з публічних площин, відкидання Божого морального закону, хибне переконання, що поклонятися Богові не обов’язково. Якщо ми успішно євангелізуємо когось, якщо ми приведемо когось до Церкви або повернемо до Церкви з якогось місця поза нею, ми виженемо злого духа з цієї людини і штовхнемо його у безодню.
Все, що нам потрібно, — це віра розміром із гірчичне зерно. Тоді ми стаємо на своєму шляху, як робітники на жнивах — рясних, але повних бур’янів, що їх треба виривати з корінням.
Тлумачення Орігеном гори як злого духа збігається з чудесами самого Ісуса, які здебільшого включали зцілення людей від фізичних хвороб і одержимості демонами. Лише в кількох випадках Його чудеса стосувалися матеріальних об’єктів і природного порядку: коли Він примножував хліби, коли зупиняв вітри, коли проклинав фігове дерево, коли ходив по воді.
Проте всі вони були спрямовані на духовну мету: посилення віри Його учнів. Ісус ніколи не втручався в природу, щоб «похизуватися» своєю божественною силою. Він не піднімав гігантські брили, не боровся з дикими тваринами, не грався з вогнем і водою і не робив птаха з глини, як це написано у Протоєвангелії Томи, гностичному тексті другого століття.
З цієї причини святий Єронім, погоджуючись з Орігеном у його тлумаченні цього уривка, йде ще далі:
«Треба протистояти тим, хто стверджує, що апостоли та всі віруючі не мають і крихти віри, бо вона не зсунула жодних гір. Адже перенесення гори з одного місця на інше не приносить великої користі і є пустою виставою, якої шукають у знаках, порівняно з перевагою, яку всі отримують від перенесення тієї гори, про яку сказав пророк Захарія».
Святий Єронім посилається тут на слова пророка Захарії: «Хто ти, горо велика, перед Зоровавелом? Ти станеш низиною, і він винесе верхній камінь під оклики веселі: Ласка, ласка йому!» (Зах 4, 6).
Тобто, кажучи нам, що наша віра може зрушити гори, Ісус не просить нас влаштувати «пусту виставу». Люди, які пересувають гори, відвертають увагу від Бога. Він заохочував і наставляв нас робити те, що спочатку мали на меті учні, але не змогли зробити через брак віри: виганяти з людей злого духа.
Бог в історії творив чудеса через своїх святих, але більшість задокументованих чудес — це фізичні зцілення. Вони наслідують зразок Ісусового зцілення розслабленого: фізичне зцілення орієнтоване на духовне. Божі чудеса — не для вистави, а для спасіння.
У своєму тлумаченні гір як злих духів Оріген та Єронім допомагають нам ясніше збагнути природу віри. Віра — це не вправляння у грубій силі, як у випадку з фізичним пересуванням гори. Натомість вони вчать нас, що віра є засобом, за допомогою якого ми входимо в Боже спасіння, і що принесення цього спасіння іншим, які перебувають у небезпеці, є істотною складовою цієї віри.
