Коли ми вже ніяк не можемо комусь допомогти — кажемо: «Можу хіба що помолитися за тебе…»
І це безсумнівно так, коли йдеться про померлих. Вони вже в іншому вимірі, до якого дотягнутися можна лише молитвою. Ми добре це розуміємо, і звідси — наші Святі Меси за померлих, і стільки людей, що моляться по цвинтарях, не лише в День Усіх Святих чи в поминальні дні. Зрештою, вмираючі самі часто просять, щоб жертвувати добрі вчинки в їхньому намірі. Ми віримо, що ці молитви становлять реальну допомогу для померлих, і тому вже стародавні юдеї, які ще до народження Христа боролися за свободу свого народу, мали записане у своїх книгах: «святим і спасенним є молитися за померлих, щоб були звільнені від гріхів».
Але про молитву просять також і живі. І не лише тоді, коли я вже можу «хіба що помолитися», — але завжди і в кожній потребі. Добре; але скільки ж то є молитов невислуханих!… «Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите», — каже святий апостол Яків. Сам Ісус нагадує слова, які цитує пророк: «цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує». Молитва, не поєднана з турботою про іншу людину, не є молитвою серця, співчутливого до потреб братів і сестер. А часом молитва це «відбарабанити», становить певний торг із Богом: «Я Тобі промолю стільки і стільки Розаріїв, коронок і новенн, а Ти мені зцілиш дитину або маму». Ага, ага! Господь Бог це не торговець. А може, ти не знаєш, навіщо ця хвороба, може, щось є у планах Божих?
То що? Краще не молитися? Ні. Молитися треба завжди, і не переставати, — але щоб це не було машинальним бурмотінням чи торгом, але сповненим довіри звертанням до Господа Ісуса. Він знає, що потрібне нам і нашим близьким, але хоче нашої з Ним близькості, щоб наше серце єдналося в любові з Його Серцем, і тоді ми всі разом будемо впливати на долю найближчих і цілого світу. Звична побожність — це тільки вступ до молитви, яка має нам допомагати в єднанні з Богом.
Просімо Святого Духа, щоби допоміг нам це зрозуміти. Отож молімося, як зуміємо, за живих і померлих, а коли не вміємо молитися належно — сам Дух заступається за нами благанням невимовним. І дієвим.
