Плащаниці — дзеркала Євангелія

1
48

У Музеї історії Галича, що в селі Крилос, відкрилася виставка давніх галицьких плащаниць ХVІІІ – початку ХХ сторіччя. В експозиції представлено 20 плащаниць з колекції Архікатедрального і Митрополичого собору Воскресіння Христового УГКЦ міста Івано-Франківська.

Відвідали духовно-культурне дійство десятки людей. «Плащаниці ми розмістили на другому поверсі збірні, у залі, присвяченому історії церкви в Галичині, — розповідає Тарас Зіньковський, завідувач музею історії міста Галича Національного заповідника «Давній Галич». — Прикметно, що сам будинок, в якому зараз є музей, — пам’ятка архітектури кінця ХVІІІ – початку ХІХ сторіччя. Тут колись була літня резиденція митрополитів УГКЦ».

Зал історії церкви було створено з ініціативи та благословення світлої пам’яті кардинала Любомира Гузара. У січні 2006-ого року під час візиту Блаженнішого до Галича та Крилоса, він висловив думку, що було би доречно на другому поверсі музею міста Галича створити зал історії церкви. Отож з 2006-ого існує цей зал.

До речі, виставка плащаниць відбувається у Галичі не вперше. Церковні святині кілька років тому вже експонували так само у період Великого Посту в картинній галереї Національного заповідника.

«Ми привезли святині, що мають духовне, історичне та культурне значення, з Івано-Франківська, щоби люди мали змогу побачити їх», — продовжує пан Зіньковський.

Плащаниці збиравнастоятель івано-франківського Архікатедрального собору Святого Воскресіння митрофорний протоієрей Юрій Новіцький. Зібране не завжди було в доброму, а подекуди й у занедбаному стані. На щастя, святині відновили, і тепер щороку представляють на огляд.

За словами пана Зіньковського, плащаниця — це полотно великого розміру із зображенням Ісуса Христа, Який лежить у гробі. У східнохристиянській традиції плащаницю виносять та виставляють на середину храму один раз в рік — у Страсну П’ятницю. І протягом Великої Суботи плащаниця також знаходиться на середині храму. Плащаниця символізує Тіло Христа та повертає нас у євангельські часи, коли Тіло Ісуса, Який помер на хресті, віддали таємному учневі Ісуса, Йосифу з Ариматеї. Він звернувся з проханням до римського намісника Понтія Пилата, аби зняти Тіло Розп’ятого Спасителя та достойно поховати. Пилат дав такий дозвіл і Тіло Христа оповили плащаницею (полотном), змащеною ароматичними маслами, та поклали до гробу в скелі, де нікого ще не ховали. Вхід туди закрили каменем, який відкрив Воскреслий Христос.

«Плащаниця — це своєрідна історія спасіння людства, коли Син Божий помер за наші гріхи і воскрес на третій день, — мовить Тарас Зіньковський. — Вона допомагає людям краще пізнати драматичний момент смерті Христа. Папа Іван-Павло ІІ назвав плащаницю дзеркалом Євангелія. Відома всім християнам Туринська плащаниця знаходиться в Італії, у місті Турин, у лівій каплиці Туринської катедри (Собор Святого Іоанна Хрестителя).

«Плащаниці, що ми бачимо в нашій експозиції, можна умовно поділити на одно та багатофігурні, — додає Анна Жолоб, старша наукова співробітниця музею. – На однофігурних ми бачимо лише Тіло Спасителя, по боках на деяких зображені предмети, що були в руках катів Христа: хрест із тростиною, спис, губка, якою напували Спасителя в агонії. Є плащаниці, на яких у центрі є також Спаситель, а по чотирьох кутах зображені Ангели зі свічками або Апостоли-Євангелисти з певними, притаманними іконопису, символами».

На багатофігурних плащаницях, окрім тіла Христа, може бути зображено Богородицю, Йосифа з Ариматеї, Івана Богослова. Ще на інших, окрім згаданих Святих Осіб, зображені Марія Магдалина, Никодим. А посередині є ще й зображення міста Єрусалима з горою Голготою. Довкола кожної плащаниці є слова тропаря Великої п’ятниці: «Благообразний Йосиф, знявши з хреста Пречисте Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гріб новий положив». Словом, кожна плащаниця за композицією — різна. І тим вона й цікава.

Щодо матеріалів та способів виконання зображень плащаниці є мальовані й шиті. За словами пані Анни, виставка плащаниць у час Великого Посту повертає в біблійні часи, коли Найсвятіший Спаситель, пройшовши Хресною дорогою, зазнавши неймовірних мук, віддав Своє життя за людство. Отож, ми повинні пам’ятати, чиєю кров’ю ми відкуплені, чиїм життям і чиїм воскресінням.

Завітали на виставку і священники Галицького протопресвітеріату, які відправили Хресну дорогу. Під час Хресної дороги співали брати-семінаристи з Івано-Франківська, а працівниці заповідника та місцеві педагоги читали стації і молитви.

«Я бачив емоції жінок, коли ми відправляли четверту стацію «Ісус зустрічає свою Матір», — зазначив очільник Галицького протопресвітеріату отець Ігор Броньовський. — У розважаннях йдеться про неймовірний біль Богородиці, Яка дивиться на муки Свого Єдинородного Сина. Нині, на жаль, сотні українських матерів також втрачають синів та доньок на війні й переживають схожі почуття. А їхні діти жертвують свої життя за волю України. І біль цих матерів єднається з болем Небесної Неньки».

За словами отця Броньовського, коли ми бачимо Тіло Христа на виставлених плащаницях, то також згадуємо жертви наших рідних, знайомих, хтось може пригадувати останні дні, слова, похорони, це пам’ять, яка буде з нами.

Галицький протопресвітер наголосив, що під час Великого посту треба ще більше молитися за наших захисників і захисниць, за полонених, поранених, лікарів, волонтерів, людей, які втратили на війні найрідніших, та всіх, завдяки кому можемо збиратися, відвідувати храм і дякувати Всевишньому за кожен прожитий день, за дах над головою, за хліб на столі, за рідних, які поруч.

Триватиме виставка до середини квітня 2023 року.

Сабіна РУЖИЦЬКА.