Говорити про любов до ближніх попри всі їхні людські слабкості й недоліки — набагато простіше, ніж практикувати цю любов. Люди бувають справді нестерпними… як і ми самі.
Сучасна філософія життя часто звучить різко і категорично: геть «токсичних» людей! Безжально обривайте зв’язки, які завдають вам дискомфорту: чи то йдеться про ваших друзів і знайомих, чи навіть про кровних родичів. Без сумніву, бувають ситуації, коли іншого виходу просто немає. Але чи заслуговує на відкинення і забуття кожна людина на нашому шляху, яка подарувала нам неприємні емоції?
Пропонуємо вашій увазі п’ять фільмів про людські стосунки — між батьками й дітьми, між родичами і друзями, між випадковими знайомими — і про те, чому важливо виявляти до ближніх терпеливість і любов.
1.«Людина дощу» (1988)
Цей класичний оскароносний фільм, лауреат престижних нагород, і нині не втрачає своєї актуальності. Ба навіть більше — можливо, саме сьогодні він особливо важливий для суспільства, що передусім цінує власну вигоду і комфорт.
Чарлі, егоїстичний і черствий молодий чоловік, який торгує автомобілями, одного разу дізнається, що його померлий батько-мільйонер заповів свої статки не йому, а його братові Реймонду. Сам факт існування брата стає для Чарлі шоком; до того ж, Реймонд страждає на аутизм із синдромом саванта (прояв екстраординарних здібностей у певних вузьких галузях, що супроводжує порушення розвитку), а тому живе у спеціальному закладі для людей із психічними вадами. Вважаючи, що покійний батько вчинив із ним несправедливо, розгніваний Чарлі вирішує забрати брата з клініки й не повертати, аж доки йому не компенсують половину спадщини.
Ця авантюра перетворюється для Чарлі, який звик дбати лише про себе, на справжні тортури: брат страшенно дратує його своєю специфічною поведінкою, дивними звичками і особливими потребами; до того ж, він сам перебуває у складній фінансовій ситуації, через яку його бізнес розвалюється на очах. Але з часом Чарлі не лише відкриває для себе математичні здібності Реймонда, які стають йому в пригоді, — він починає розуміти справжню роль брата у його житті, пригадувати уривки їхнього спільного минулого і, зрештою, по-справжньому з ним зближуватись…
2.«Банші Інішерина» (2022)
Той факт, що ця стрічка, отримавши шерег номінацій на «Оскар», не здобула жодної статуетки, називають одним із найбільш суперечливих і несправедливих рішень цьогорічного нагородження (звісно, після обурливої перемоги документального фільму про «хорошего русского опозиціонера» в обхід стрічки про мешканців дитбудинку в Лисичанську в час війни, і все це — нібито під соусом «внєпалітікі»). Але варто одразу попередити: якщо ви погано сприймаєте кров і фізичні ушкодження на екрані — майте на увазі, що тут без них не обійтися.
Дія фільму відбувається у 1920-х роках на ізольованому ірландському острові у роки Громадянської війни. Колм і Патрик — давні друзяки, що традиційно проводять багато часу разом у пабі (інших розваг на острові фактично немає). Одного дня музикант Колм ні з того ні з сього перестає спілкуватися з Патриком, уникаючи й ігноруючи його. Ображений і засмучений Патрик вимагає пояснень, і зрештою Колм повідомляє йому, що їхній дружбі край, що Патрик йому більше нецікавий і що він не хоче витрачати на нього решту свого життя, оскільки збирається писати музику і займатися чимось, що принесе йому славу. Ця звістка завдає жахливого болю Патрикові, чиє життя без Колма виявляється майже порожнім і нікчемним; він починає переслідувати колишнього друга, намагаючись поновити спілкування. Зрештою, Коли ставить йому жорстокий і абсурдний ультиматум: щоразу, коли Патрик із ним заговорить, Колм… відрізатиме собі пальця.
Попри таку дивну і брутальну фабулу, ця стрічка ставить перед глядачем низку серйозних питань: чи завжди потрібно обирати чесність і щирість, якщо вони можуть поранити? Чи зберігати стосунки, якщо вони вичерпали себе? Чи варта самореалізація страждань наших ближніх? Чи все гаразд із твоїм життям, якщо воно трималося лише на стосунках з однією людиною? Крім цього, фільм наочно показує, як «працює» вражена гріхом людська природа, як один злий вчинок тягне за собою інші, утворюючи зловісну снігову кулю; особливо ж — коли навколо панує нудьга і духовна пустка, а віра вже давно перетворилася на суто механічну звичку: як у мирян, так і в їхнього пастиря.
3.«Суддя» (2014)
Генк — успішний адвокат родом із провінційного містечка, син місцевого судді, який давно розірвав травматичні стосунки з батьком і виїхав до великого міста. Але, повернувшись на «малу батьківщину» на похорон матері, він і уявити не може, з чим йому доведеться мати справу: після похорону його батька заарештовують за підозрою у вбивстві. Обвинувачення має достатньо серйозних доказів, щоб довести його провину, тоді як сам старий суддя нічого не пам’ятає про події фатального вечора: через курс хіміотерапії, який він мусить проходити, хворіючи на рак, він страждає від провалів у пам’яті. Проблема у тому, що суддя вперто приховує свої проблеми — бо якщо його визнають недієздатним, це поставить під сумнів усі рішення, які він ухвалював протягом останніх років, і стане причиною для їхнього оскарження.
Генк хоче захищати батька в суді як адвокат, але той спершу відмовляється, звернувшись натомість до недосвідченого юриста, який мусить протистояти «зубатому» прокуророві, що давно вже прагне помститися судді — і ось, нарешті, має шанс. Це призводить до того, що сторона захисту з тріском програє попередні слухання. Генк наполягає, що хоче допомогти батькові, незважаючи на їхнє болісне спільне минуле, і той зрештою погоджується, щоб син представляв його інтереси…
4.«Манчестер біля моря» (2016)
Лі — самотній, депресивний і відлюдькуватий чоловік, який мешкає у квартирі в підвалі. Його безрадісне життя складається з телевізора і випивки у дешевих барах, аж доки він не дізнається про смерть свого брата-рибалки від раптової зупинки серця. Ця звістка змушує Лі повернутися до рідного містечка, водночас пригадавши своє життя тут і жахливу трагедію, яка спіткала його родину, — в якій він вбачає свою власну провину. Лі намагається організувати похорон брата, але виявляється, що поховати померлого можна буде лише навесні, коли промерзла земля відтане. Проте справжнім шоком для чоловіка стає звістка, що у своєму заповіті покійний брат призначив його опікуном 16-річного племінника Патрика, — і це з новою силою пробуджує у його душі привидів минулого, про яких він намагається забути. Лі неохоче бере на себе зобов’язання з догляду за підлітком і хоче після похорону забрати його до себе у Бостон, але хлопець відмовляється залишати рідне містечко. Очікуючи, поки відтане земля, Лі поступово розтоплює лід у своїй душі й намагається побудувати дружні стосунки з племінником, попри конфлікти і негаразди, які траплятимуться на їхньому шляху…
5.«Останній нащадок землі»/«Дитя людське» (2007)
Оригінальна назва цього фільму — «Children of Men», що є посиланням на біблійні рядки, які українською мовою звучать так: «Ти повертаєш людей у порох, кажучи: “Поверніться, сини людські!”» (Пс 90,3). Ця стрічка в жанрі антиутопії показує світ, який у буквальному сенсі страждає від безпліддя: за 18 років на всій земній кулі не народилося жодної дитини. Скрізь панує хаос і насильство; лише Великій Британії вдалося зберегти порядок шляхом запровадження воєнної диктатури.
Тео Фарон — колишній політичний активіст, через особисту трагедію збайдужілий до всього, що коїться навколо. Одного разу його викрадають терористи — і це стає початком несподіваного повороту в його житті. Тео знайомиться з дівчиною на ім’я Кі, яка довіряє йому свою таємницю: вона вагітна. Дізнавшись, що терористи планували скористатися ненародженою дитиною як політичним інструментом, він вирішує допомогти Кі дістатися до таємничої групи вчених, які шукають шляхів порятунку людства. Разом із акушеркою-втікачкою вони вирушають у небезпечну подорож ворожим і агресивним світом, бажаючи за будь-яку ціну зберегти чудо нового життя.
