Нещодавно у нашому часописі було опубліковане інтерв’ю з отцем Петром Майбою, головою комісії УГКЦ у справах освіти і виховання. У розмові йшлося про запровадження в заклади освіти різних рівнів, особливо у школах, капеланського служіння.
Відрадно, що у деяких прикарпатських закладах освіти таке служіння успішно діє. Одним із прикладів цього є Івано-Франківський католицький ліцей імені Василія Великого. Про капеланське служіння в цьому закладі середньої освіти говоримо з його керівником отцем Маркіяном Букатчуком.
— Шановний отче-директоре, Ви очолюєте католицький ліцей. Отже, це означає, що вже від початку заснування в закладі були присутні духовні особи, чи, можливо, було інакше?
— Історично склалося так, що церква була осередком розвитку освіти. Довкола неї формувалися відповідні інституції, поставали університети, колегіуми, школи. І навчали та викладали в таких інституціях духовні особи. До речі, вони й були високоосвіченими людьми та ділилися знаннями і досвідом. Таку історичну традицію має і наш ліцей. Адже колись це була школа для дівчат, що постала на початку ХХ сторіччя в Станиславові (нині Івано-Франківськ) завдяки сестрам Чину Святого Василія Великого.
Заклад, із перервами, функціонував до закінчення Другої світової війни. У радянські часи школу, звісно, закрили, майно конфіскували. Коли вже в новітні часи – часи Незалежності України відкрили наш ліцей, то в його колективі, як колись, так і тепер є духовні особи. Вони задіяні в освітньому процесі, в навчанні та вихованні дітей.
— Хто зараз є капеланом у ліцеї, які його обов’язки? Чи є якийсь документ з Архієпархії на його служіння?
— Нещодавно Архієпископ Івано-Франківської Архієпархії Кир Володимир Війтишин відповідним декретом призначив нашим капеланом отця Василя Чорнія. Щодо обов’язків, то вони окреслені Положенням про капелана УГКЦ, наставника закладу освіти. Йдеться зокрема про надання ним душпастирської опіки всім учасникам освітнього процесу: учням, вчителям та батькам.
На рівні нашого закладу освіти ми напрацювали душпастирський план, до реалізації якого нас постійно закликає Церква в особі її Глави Блаженнішого Святослава Шевчука. Отже в душпастирському плані є основні напрями діяльності, є ряд постійних і тематичних заходів. Так до постійних належить звершення Богослужінь, проведення щоденних ранкових молитов, організація реколекцій, прощ, проведення духовних розмов. Також у душпастирському плані передбачено розвиток співпраці з органами державної влади, архієпархіальними комісіями: у справах освіти та виховання, катехитичною.
Щодо тематичних заходів, то капелан організовує тематичні виховні години, інтегровані уроки, зустрічається з ліцеїстами в бібліотеці, служить Хресні дороги, започатковує «Біблійне коло» (гурток з поглибленого вивчення Святого Письма). До речі, учасниками гуртка можуть бути не лише ліцеїсти, але й вчителі та батьки. Тобто діяльність капелана має бути відкрита на діалог. Капелан не повинен сидіти в каплиці та чекати, коли до нього прийдуть. Він повинен сам іти до ліцеїстів, вчителів, батьків, підтримувати та допомагати у духовному житті.
— Яку освіту має капелан вашого закладу: богословську чи ще якусь додаткову?
— Загалом, якщо йдеться про капелана закладу освіти, то ми маємо на увазі священнослужителя або брата-семінариста. І звісно, що така особа повинна мати відповідну духовну освіту. А додаткові спеціальності, особливо педагогічна чи психологічна, — це лише великий плюс. Адже вони сприяють кращому служінню капелана, кращому контакту з дітьми, вчителями, батьками.
Наш капелан, отець Василь, закінчив Івано-Франківську Духовну Семінарію та Івано-Франківську Теологічну Академію. Окрім цього, вчився на філософському факультеті, на кафедрі експериментальної та соціальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Також завершив навчання в аспірантурі Івано-Франківського Богословського Університету, готує до захисту кандидатську дисертацію із Східного канонічного права. Понад десять років працює викладачем гомілетики та катехитики в Івано-Франкіській Духовній Семінарії та в Івано-Франківському Богословському Університеті. Десять років також працював психологом в Комісії у справах родини Івано-Франківської Архієпархії. Є настоятелем храму Всіх Святих Українського Народу м. Івано-Франківська.
— Чи проводить капелан духовні бесіди з ліцеїстами, як часто, чи є визначений час, чи при потребі?
— Духовна ромова буде продуктивною тоді, коли до неї відкриті дві сторони. У нашому закладі освіти ліцеїсти самі при потребі звертаються до капелана з проханням про духовну розмову. Для розмов є певний визначений час, що вкладається у графік служіння капелана.
— Як працює отець Василь Чорній з учителями та батьками?
— Адміністрація ліцею разом з капеланом працюють над цим. Зокрема маємо традицію, коли в загальношкільних Літургіях, прощах, реколекціях, заходах дозвілля беруть участь вчителі та батьки. А тепер при цих заходах, звісно, буде капелан. Зараз, у час Великого Посту, капелан активно залучає всіх до розважань над Хресною дорогою. Також відбудеться загальноліцейна Хресна дорога з урахуванням сучасних непростих реалій війни. На весну та на літо плануємо кілька спільних поїздок та похід у гори.
– Чи був капелан ліцею на спеціальних вишколах?
– Перед призначенням отець Василь відбув відповідний вишкіл. Це було однією з основних умов його служіння у ліцеї. Ці вишколи організовує Комісія освіти і виховання при Патріаршій Курії УГКЦ. Також він брав участь у багатьох спеціалізованих семінарах і тренінгах.
Розмовляла Сабіна РУЖИЦЬКА
