«Якщо Домінік зміг — зможу і я; якщо Франциск зміг — зможу і я», — повторював собі св. Ігнатій Лойола, читаючи біографії святих.
Багато святих – це навернені грішники. Ці чоловіки та жінки дарують нам надію, демонструючи, що ми теж можемо стати святими!
Вони не були ідеальними. Нерідко робили помилки в житті і часто, ще до того, як їх серце навернулося, вели гріховне життя.
І для нас це неабияк хороша новина. Адже це дає нам надію, що навіть якщо наші холодні серця ще далекі від Бога, вони можуть звернутися до Нього і отримати нове життя.
Святі часто нам здаються “занадто святими”, і тому ми не віримо, що можемо наслідувати їх. Але насправді вони були набагато схожіші на нас, ніж ми думаємо. Вони боролися з такими ж самими залежностями, як і наші, тими ж гріхами і тими ж шкідливими звичками, які сьогодні атакують і нас.
Тож давайте «піднімімо вгору серця», збагнувши те, що ці чоловіки та жінки не завжди були святими, але завдяки Божій благодаті і власним трудам, вони подолали великі перепони, щоб стати світлими прикладами чеснот!
Ось вам приклад 5-ти скандальних грішників, які стали великими святими.
Святий Матей – покровитель митників, збирачів податків, бухгалтерів, фінансових посадовців, банкірів.
Святий апостол Матей був родом з Галилеї, з міста Капернаума. Батько його називався Алфей, і мав він брата Якова Алфеєвого. Матей, за жидівським звичаєм, мав ще й друге ім’я – Леві, і був він митарем, тобто стягав податки з людей, бо римляни, що володіли тоді єврейською землею, віддавали стягання податків в оренду. Митарів народ ненавидів, бо вони зазвичай обдирали людей до нитки. І ось одного із тих митарів Христос Спаситель покликав до себе, щоб показати, як далекі є суди Божі від судів людських. Про покликання апостола Матея однаково розповідають він сам (див. Мт. 9, 9-13), євангелист Марко (див. Мр. 2, 14-18) і євангелист Лука, який каже, що Христос “побачив митника, Леві на ім’я, що сидів на митниці, і сказав до нього: «Ходи за мною!» І той, кинувши все, встав і пішов за ним” (Лк. 5, 27-28). Матей запросив Христа Спасителя на обід, на якому були також інші митарі. Коли ж це побачили фарисеї, то стали гіршитися і картати учнів, що Христос їсть із грішниками. “Ісус у відповідь сказав їм: «Не ті, що при добрім здоров’ї, потребують лікаря, лише – хворі. Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних»” (5, 31-32). “Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних” (Мт. 9, 13).
Святий Дизма (Дісмас) — покровитель розкаяних злодіїв (розкаяний розбійник на хресті)
Йдеться про постать із Євангелія від св. Луки (Лк 23:32-43), відомого також як Добрий розбійник (Дизма, Дісмас). Як відомо, він був розбійником, але з розповіді євангелиста, навернувся перед самою смертю і визнав свою провину. Розкаяні злодії, вважали його своїм покровителем.
Кожного разу, коли ми приступаємо до Чаші Господньої, ми згадуємо слова Святого Дизма: «… І поцілунку не дам тобі, як Юда, але як розбійник, сповідаюся тобі: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у царстві Твоїм». Його ж ми згадуємо в піснеспівах Великого покаянного канону святого Андрія Критського: «Розбійник Тебе ганьбив і розбійник благословив Тебе – обидва бо на хресті висіли, але як вірному Тобі розбійникові, що пізнав Тебе як Бога, й мені відкрий двері, о Милостивий, до славного Твого Царства» (Великий канон).
Святий Августин – до покаяння любитель розваг та «земних насолод»
Єпископ, учитель Церкви, один із найбільших святих. Він жив на межі IV-V ст. Народився в Тагасті (нині Сук-Ахрас в Алжирі). Його життя — це доказ того, що наполеглива молитва дає результати, бо його мати — свята Моніка — вимолила його навернення, коли йому було 32 роки.
Рекомендуємо фільм про святого Августина, єпископа Гіппони
«Нема жодного святого без минулого, нема жодного грішника без майбутнього», — писав св. Августин. Не часто розповідають, що майбутній Учитель Церкви прийняв Хрещення у 32 роки разом зі своїм сином Адеодатусом. Матір’ю хлопця була служниця, ім’я якої невідоме. Майбутній святий постійно відкладав одруження. Жінка супроводжувала Августина в подорожах до Рима та Мілана. Вона також пережила глибоке навернення, доручила Адеодатуса батьковій опіці та вступила до монастиря в Карфагені, де вела благочестиве покутне життя. «Вона — сильніша за мене. Вона склала свою жертву зі щедрістю та відвагою, на яку я не здатен», — писав згодом Августин. Адеодатус помер через рік після свого Хрещення.
Свята Пелагія
Свята жила на зламі 4-5 століття в Антіохії. Там вона була танцівницею і легально займалася проституцією. За легендою, її трупа навіть супроводжувала воїнів у походах. Одного разу вона проїздила верхи на ослі площею перед святинею, де проповідував святий єпископ Ноннус. Пелагія була надзвичайно вродливою і привернула погляд єпископа. Згодом — чи то з жалю, що така красуня стрімко йде на погибель, чи то передбачаючи майбутнє Пелагії — святий ревно молився за неї у своїй келії. Наступного дня жінка знову прибула на площу, тепер уже — аби слухати славного пастиря. Під впливом його слів Пелагія попросила про Хрещення, в день прийняття таїнства вона роздала свій маєток убогими й за три дні вирушила до Єрусалима. Вона оселилася в пустельні на Оливній горі, де в молитві та покуті провела решту життя.
Свята Марія Єгипетська
Преподобна Марія, прозвана Єгипетською, жила в Олександрії в V-VI ст. У 12 років вона пішла з дому батьків і почала вести порочне життя, всією своєю душею полюбивши одну із найсильніших людських пристрастей – розпусту. Читайте також Найсмачніша паска на Великдень – як приготувати ніжну й апетитну здобу: покрокові рецепти Такий спосіб життя Марія вела 17 років, а шлях її каяття почався з її поїздки в Єрусалим. Однак не для паломництва вона попливла на Святу Землю, а заради інтересу і нових відчуттів. В Єрусалимі Марія, разом з іншими паломниками, вирішила заради цікавості піти до церкви, але не змогла – якась невидима сила не пустила її всередину. Усвідомивши, що в храм її не пускають гріхи, Марія розплакалася. Побачивши ікону Божої Матері Марія стала просити не відкидати її, після чого відчула певне полегшення і змогла увійти до церкви. Перед іконою Богородиці Марія попросила настановити її на шлях порятунку. Тоді вона почула голос: “Іди за Йордан, і там знайдеш спокій для душі твоєї!”. З храму вона вийшла зовсім іншою людиною.
За легендою, з храму вона вирушила за Йордан, там на самоті, у покуті та молитві вона прожила майже 50 років. Свята мала при собі лише три хлібини та одяг, у який була зодягнута.
Підготував о. Іван Стефурак за матеріалами Аleteia italiano
© Нова Зоря
