З 20 квітня в кінотеатрах можна буде побачити класику українського кіно — комедію Бориса Івченка “Пропала грамота”. В основі фільму 1972 року створення — однойменне оповідання Миколи Гоголя, яке адаптував для сценарію Іван Драч. Комедія займає 12-ту позицію в рейтингу найкращих українських стрічок в історії.
У центрі сюжету — козак Василь, який повертається у рідну Диканьку після бою з бусурманами. Невдовзі у його хаті з’являються двоє посланців із важливим завданням від самого гетьмана. Козака просять за будь-яку ціну доставити грамоту до цариці у Петербург. У непростій місії його супроводжує запорожець Андрій, з яким вони удвох протистоять витівками нечистої сили, бо на грамоту полює сам диявол.
“Пропала грамота” — дотепний сміливий фільм, який пролежав на полицях понад 10 років, адже був заборонений до показів партійними чиновниками. Через втручання цензорів фінальна робота дещо відрізняється від первісного задуму. Стрічка потрапила на екрани тільки на початку 1980-х років, та й то у вкрай обмеженому прокаті. Але для історії українського кінематографа вона має неабияке значення: спеціалісти Довженко-Центру зазначають, що “фільм є ледь не першим серйозним переосмисленням козацької та української історії в межах радянського кіно, яке було подано в обгортці розважального комедійно-пригодницького кінематографа”.
Головну роль у фільмі зіграв культовий актор та режисер Іван Миколайчук, чийого козака Василя одразу вподобали глядачі. Вважається, що саме “Пропала грамота” — найкраща робота у фільмографії відомого актора.
