Цього року українська скаутська організація Пласт вшановує 111-ту річницю від дня першої пластової присяги, яку склав друг доктор Олександр Тисовський разом зі своїми юнаками. Відтоді це урочиста дата та день особливої уваги до пластунів. З нагоди цієї події пластуни завжди організовують певні свята, торжества чи акції, які є показовими для мешканців тих міст, у яких відбуваються. Про це розповідає о. Іван Вихор для пресслужби Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.
Божественна Літургія на початок святкувань у Тернополі
У Тернополі традиційно організовують великий захід. Зазвичай, він розпочинається із Божественної Літургії, яку цьогоріч провадили в архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, яку очолив пластун-сеньйор владика Теодор Мартинюк у співслужінні із капеланами Тернополя о. Ярославом Шевчуком, окружним капеланом Пласту, о. Василем Макоїдом, капеланом станиці «Тернопіль», о. мітратом Андрієм-Іваном Говерою, головою окружної ради та ради станиці «Тернопіль».
«Це ознака того, що священники посідають чільне місце у вихованні та турботі про пластунів для того, щоби виховати справді цілеспрямованих громадян, які люблять Бога і Україну та дбають про свій саморозвиток», — розповідає о. Ярослав Шевчук, пластун-сеньйор та теперішній капелан Пласту.
Під час своєї проповіді з нагоди Дня першої пластової присяги владика Теодор Мартинюк підкреслив, що кожен знаходить у Пласті те, що для життя українця, життя громадянина, життя відповідального патріота є важливим. «Під час цієї страшної війни багато наших пластунів стали у ряди Збройних сил України, Національної гвардії, прикордонників. На жаль, деякі поклали своє життя, загинувши на полі бою, як мужні патріоти своєї землі. І ми сьогодні тут, у нашій катедрі, у черговий раз засвідчуємо нашу вірність Богові і Україні. Ми пластуни бажаємо, щоби наша присяга, яку ми складали, була вірно дотримана у нашому житті так, як її дотрималися наші загиблі пластуни», — мовив архиєрей.
Також єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії владика Теодор Мартинюк, що й сам є пластуном-сеньйором, пояснив, чому відзначення цієї дати розпочинається саме з молитви. «Розпочинаємо відзначення цієї 111-ої річниці першої пластової присяги саме у храмі Божественною Літургією, щоби як і наші попередники та засновники Пласту поставити на чільне місце у житті високі християнські цінності та цими цінностями жити та їх утверджувати. Важливо, щоби наша віра у Воскресіння не була лише теорією, але щоби відображалася у нашому житті, у наших щоденних вчинках», — зазначив владика Теодор.
Опісля Божественної Літургії на Театральній площі перед Драмтеатром відбувся церемоніал із відкриття самого заходу. Зазвичай саме на цьому заході відбувається нагородження пластунів за їхні досягнення, та заприсяження. Це особлива честь, адже для того, щоби скласти Пластову присягу необхідно подолати певний шлях у Пласті, здобути на це право. Тож декілька пластунів цьогоріч цього досягли. Серед нагороджених пластунів цього року о. мітрат Андрій-Іван Говера отримав Орден Святого Юрія у сріблі за досягнення у Пласті та його багаторічну працю для добра і виховання молоді. Натомість станичний капелан о. Василь Макоїд звернувся із словом до усіх присутніх, давши добрі настанови для духовного і патріотичного зростання, і поблагословив пластунів освяченою водою.
Унікальні духовні реколекції для капеланів Пласту
Варто також зазначити, що 2–5 квітня 2023 року відбулася ще одна непересічна подія. Священники-пластуни з куреня «Орден Хрестоносців» взяли участь у перших реколекціях для капеланів Пласту, які відбулися у с. Дора, що на Франківщині. Усі вони належать до капеланської служби Пласту тернопільської округи, яка існує від 2016–2017 років.
«Це перші окремі капелани, які зібралися у спільноту для доброї опіки пластунів і ширити свою працю для усіх членів Пласту. Коли ми попередньо збиралися для планування своєї діяльності на цей рік з’явилася пропозиція, щоби провести час разом, провівши духовні роздуми та творячи спільноту капеланів пластунів. Очевидно, що хотілося провести реколекції по-пластовому, тобто поїхати і перебувати серед гір. Нам вдалося організувати цей захід за усіма пластовими правилами, тобто обрали коменданта, бунчужного, писаря, відбулося відкриття і закриття самого заходу. Самі дні реколекцій були наповнені роздумами та молитвою», — розповідає о. Ярослав Шевчук, бунчужний під час духовних реколекцій.
Духовні науки проводив владика Теодор Мартинюк на тему: «Хто мій ближній?» на основі притчі про милосердного самарянина.
Варто зазначити, що духовні реколекції відбувалися у досить незвичний спосіб, бо не були зосереджені на одному місці, як це буває зазвичай, а тривали у мандрівці. Учасникам цієї пригоди вдалося підкорити вершину Білий камінь, а дорогою до неї відвідати парафіяльну церкву та цвинтар. Також в один із днів була проведена ватра з діленням про свій досвід участі у Пласті.
«Насправді, це були унікальні реколекції. Зазвичай, під час звичних для нас реколекцій ми маємо певні молитовні правила, духовні роздуми і тишу. Натомість, наші реколекції були поєднані із пластовою програмою, мандрівками у горах, діленням своїми планами й думками, роздумами над темою милосердя», — підкреслює отець Ярослав, оповідаючи далі.
Наступного дня відвідали музей Підпільної Церкви отця Михаїла Косила у с. Дора. Після цього із уст пароха Дори о. Івана послухали гутірку про історію підпільної Церкви і семінарії.
Окрім цього, шлях мандрівників простягався через стежки Олекси Довбуша та відомий водоспад Гук.
«Це реколекції, які нас єднають, будують і дарують позитивні емоції й стимул для подальшої побудови нашої спільноти капеланів. Для усіх такі реколекції стали певним відкриттям, адже це була справжня нагода побути разом, розділити спільні думки, бажання, плани. Це нагадує події з життя Ісуса Христа, який ходив разом із своїми апостолами і їх навчав, показував, проповідував, перебував у різних місцях — у дорозі, у пустелі, на пагорбі, у будинках. Так само й ми перебували разом в одній спільноті й осягали Божу науку, щоби бути добрими друзями і порадниками у житті наших пластунів у дорозі їхнього зростання, освячення, допомоги і доброзичливості. Це одне із основних завдань пластуна — бути вірними Богові й Україні», — мовив на завершення пластун-сеньйор о. Ярослав Шевчук.
Учасниками реколекцій стали єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії владика Теодор Мартинюк, пл. сен. та комендант о. Олексій Боднарчук, пл. сен. та бунчужний о. Ярослав Шевчук, пл. сен. та писар о. Іван Лобур, пл. сен. о. Іван-Андрій Говера, пл. сен. о. Михайло Забанджала, пл. сен. о. Василь Павлюк, пл. сен. о. Януарій Твердун, пл. сен. о. Володимир Козак, ст. пл. о. Василь Макоїд та ст. пл. о. Олег Сковерський.
Значення Пласту для теперішнього виховання молоді
«У всі часи Пласт був визначальним середовищем для виховання національної, патріотичної, духовної молоді, молоді, яка не була байдужою до своїх близьких та до своєї країни. Пласт, де би він не був в Україні чи будучи розсипаним по різних куточках цілого світу, де перебували українці, вимушені переїхати з тих чи інших обставин, завжди був осередком виховання патріотів України. Пласт завжди був колискою любові до України, любові до природи та всього сотвореного, любові до своєї віри, любові до ближнього. Пластуни пізнають красу сотвореного світу, адже мандруючи, стараються жити у гармонії із природою. У всі часи серед пластунів кувалися справжні лідери, що дбали не за власні інтереси, власне збагачення чи ставили перед собою інші меркантильні цілі, а старалися бути тим світлом для інших людей, намагалися досягати тих правдивих ідеалів. Серед пластунів було багато різних борців за волю і незалежність України, розпочинаючи ще від початку минулого століття. Для того, щоби не втратити своєї держави, пластуни завжди були на передовій. З відродженням незалежності України у 1991 році відродився і Пласт у нашій державі. Ця подія стала поштовхом для виховання правдивої ідейної молоді. Сьогодні ми бачимо багато позитивних результатів цього. Щоб зберегти у часі цієї російсько-української війни свою ідентичність, націю, любов ми повинні говорити про таке середовище, де найкраще цього можна досягнути. Пласт надає ці можливості для саморозвитку, заглиблення в історію та культуру, набуття навиків, необхідних для теперішньої української молоді», — підсумовує пластун-сеньйор о. Ярослав Шевчук, розповідаючи про значення Пласту для теперішнього виховання молодого покоління українців.
Довідка:
«Пласт» — українська скаутська організація, мета якої сприяти всебічному патріотичному самовихованню української молоді на засадах християнської моралі, на свідомих, відповідальних та повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільнот, і на провідників українського суспільства.
Дата заснування «Пласту» — осінь 1911 р. Перша пластова присяга відбулася 12 квітня 1912 р., попри те, що насправді пластові гуртки створено незалежно один від одного Іваном Чмолою, Олександром Тисовським та Петром Франком. Згодом оформився Організаційний пластовий комітет у1913 р., який об’єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію.
Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь у розбудові та захисті своєї держави, були активними учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР та ЗУНР. Сьогодні»Пласт» — найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу та об’єднує пластунів України й української діаспори. Пласт в світі налічує більше 10 000 пластунів.
