Рішенням Синоду єпископів УГКЦ у четверту неділю після Зіслання Святого Духа відзначається празник Всіх Святих українського народу. Хто вони, святі українського народу?
Це сини і доньки нашого народу, які подвизалися на його духовне благо і дали нам приклад, що і ми, їхні наслідники, можемо і маємо бути святими. Вони не були нічим відмінними від нас, мали свої хиби, труднощі, але з ласки Божої та власних трудів дійшли до святості! Їхня історія сягає ще дохристиянської доби Київської Русі і саме завдяки багатьом з них зародилися початки християнства на наших землях. А це рівноапостольні Кирило і Методій, Святий Аскольд, Рівноапостольна княгиня Ольга, рівноапостольний князь Володимир, князі-мученики Борис і Гліб та багато інших осіб Київської церкви, імен яких ми не знаємо. Цього дня ми вшановуємо також пам’ять Священномученика Йосафата Кунцевича, 13 пратулинських мучеників та 27 новомучеників, проголошених Святим Папою Іваном Павлом II.
Святість – це вибір. Постійний вибір, щоденний, а навіть щомиттєвий. Вибір Бога у повсякденності та неповсякденності, у мирні часи і в часи переслідувань, у тишині монашої келії та серед гучності світу. Це вибір, на який здатний кожен з нас. У свій спосіб. На своєму місці. У своїх обставинах життя. У своїх людських слабкостях та немочах. У своїй зраненій гріхом природі. У своєму серці.
Чимало нагод маємо до святості в сьогоднішніх обставинах. Чи обставини пандемії, стихійного лиха та економічної кризи не є нагодою послужити іншим? Чи не є біль і ридання матері, яка втратила сина на війні, нагодою по-справжньому підтримати її? Чи не є війна і ненависть в суспільстві нагодою пожертвувати себе з любові до інших?
Маємо різні нагоди стати Святими українського народу. Нагоди – величні й тихі, небуденні й буденні. Все наше життя є авантюрою та запрошенням до святості!
«Христославні князі і святителі, преподобні і мученики, і незламні ісповідники всіх часів християнської України, моліть Христа Бога, щоб Він споглянув ласкавим оком на наш народ, і дав йому ласку витривати у вірі, і щоб спаслися душі богомольних вірних, що вшановують священну вашу пам’ять» (Тропар усім Святим українського народу).
«Нова Зоря», ч. 25, стор. 1
