Не існує періоду історії людства, в якому б не було воєн. Як писав класик американської літератури ХХ століття Курт Воннегут: “Що б не вигадували люди, вони все одно винаходять зброю”. Цим історичним подіям присвячено чимало творів. Що казати, якщо найдавніша пам’ятка грецької літератури — “Іліада” Гомера, з якої вийшла вся європейська культура, і та присвячена подіям десятилітньої Троянської війни. Возвеличування героїв поступово змінилося на спроби відкрити людству очі на її безглуздість та жорстокість. В часи, коли суспільство стоїть на межі Третьої світової, Олександра Скребцова, книжкова експертка та авторка лекцій з літератури, пропонує згадати культові твори Першої та Другої світових воєн.
“Прощавай, зброє”, Ернест Гемінґвей
У творі “Прощавай, зброє” автор описує трагічне життя Фреда Генрі: війну, поранення, кохання, дезертирство, біль втрати… Доля юнака сприймається як прикрий ланцюжок закономірностей, які випадають на долю сильної людини, що не хоче піддаватися законам свого часу. Особливістю стилю Гемінґвея є простота, економічність, проте зовнішня примітивність його прози приховує напруження та глибину, які сприймаються на рівні підсвідомості та влучають прямісінько в душу. Саме за це романи найяскравішого представника “втраченого покоління” досі залишаються улюбленими у багатьох читачів.
“Бойня номер 5”, Курт Воннегут
Творча автобіографія культового американського письменника 60-х років присвячена подіям лютого 1945 року, а саме бомбардуванню Дрездена, свідком якого став Курт Воннегут. Цікаво, що в творі ми не знайдемо власне опису руйнації міста, десятків тисяч жертв, болю та смерті. Автор розумів, що описати словами трагедію неможливо, адже неможливо вербалізувати події, які не мають змісту, абсурдні в своїй жорстокості. Як виправдати доцільність вбивства? Чи може одне життя бути важливішим за інше? Чи можна розумом осягнути глибину втрати? Цими питаннями задається читач на кожній сторінці твору.
“Поправка 22”, Джозеф Хеллер
Антивоєнний роман американського письменника Джозефа Хеллера розповідає про події 1943 року на базі повітряних сил США поблизу Італії. Командування щоразу збільшує норму бойових вильотів, таким чином унеможливлюючи повернення льотчиків додому. Абсурд бюрократії досягає апогею, коли вводять так звану “поправку 22”. Згідно з нею пілот має право скасувати вильоти, визнавши себе несповна розуму. Проте таке визнання свідчить про його здоровий глузд, а отже — придатність до польотів. Капітан Йоссаріан, що стоїть в центрі оповіді, спершу здається читачеві блазнем, та врешті постає чи не єдиною справжньою людиною ганебної системи.
“Бляшаний барабан”, Ґюнтер Ґрасс
Сатира одного з найпотужніших письменників ХХ сторіччя, лауреата Нобелівської премії Ґюнтера Ґрасса. Воєнний роман автора має неабияке значення для літератури, адже події Другої світової переосмислюються з точки зору німця. Більше того, юнак Ґрасс свого часу вступив до СС під впливом пропаганди та, потрапивши в полон, усвідомив страшну правду. Особливістю цього твору є те, що рефлексія трьох десятиліть історії Німеччини ведеться від імені Оскара Мецерата, який у віці трьох років на знак протесту проти міщанського життя дорослих вирішив більше не рости.
“Інтернат”, Сергій Жадан
Роман чи не найвідомішого українського письменника Сергія Жадана оповідає про початок війни на Донбасі очима пересічної людини. Сюжетна канва твору нескладна: протягом трьох днів вчитель Паша їде до інтернату забрати племінника та повернути його додому. Ключовим в “Інтернаті” є вибір головного героя, який все життя плив за течією, жив у мильній бульбашці та все ж таки мав визнати, що війна дійсно є, що вона поруч.
