«Просіть і дано буде вам, шукайте і знайдете. Стукайте і двері відчиняться перед вами. Хто просить, отримає; хто шукає, завжди знайде; і відчиняться двері перед тим, хто стукає» (Мт. 7:7,8).
Немає гіршої кари, ніж бути забутим. Існування, яке приречене на забуття, — найжорстокіший спосіб викорінення, адже пам’ять має бути усюди. Квітка, про яку забули, зів’яне, тварина — згине, а людина, яку ніхто не пам’ятатиме, живе намарно. А що ж, коли забувають про ввесь народ, або ж народ знищують, аби про нього забули?
Народ, що століттями живе з прагненням волі та духом свободи. Та я зараз не про українців, хоч як би це не було до нас подібно. Їх називають по-різному: кримські татари, киримли чи кримчаки. Дехто, як-от ті, хто від усіх славетних народів хоче лишити лише дрібку спомину (себто росіяни) ввели ще дві назви — татари та кримці. І найголовніше пам’ятати, що татари та кримські татари — абсолютно різні народи, з іншим минулим та менталітетом.
Історія кримськотатарського народу трагічна, але водночас вона сповнена прагнення, величі та неоднорідності. Саме киримли є етнічним населенням півострова Крим, який зараз окупований російською федерацією. Саме та ж тоталітарна машина 18 травня 1944 року розпочала депортацію корінного населення Криму (як це було і на українських землях), щоб асимілювати його, знищити як вид та стерти з людської пам’яті. Та це не перша й не остання депортація кримчаків з рідних будинків… Воно й не дивно, що про ці злочини проти людськості нічого не знає світ.
Вивчення історії кримських татар, яка, до речі, тісно переплетена з історією українців, лише перший крок до пізнання цього вольового народу. Рустем Скибін, кримськотатарський кераміст, культурний діяч та голова ГО «Ель Чєбер», каже: «Є п’ять компонентів, з яких складається народ. Перший – це мова і фольклор. Другий – відношення внутрішнього світу, тобто духовність та релігія. Третій компонент стосується зовнішнього світу – це приналежність до визначеної території. Четвертий – це відношення до фізичного тіла, тобто медицина та практики для підтримки здоров’я. І п’ятий – мистецтво. Якщо один з них втрачається, народ починає зникати.
Депортація та репресії кримських татар обмежили їх у території, у правах та свободах, їх культурному виявленні та ремісничих практиках. Це все є частиною культури, а культура – це самоідентифікація, через яку людина усвідомлює свою сутність».
За його словами, сьогодні кримськотатарський народ стоїть на краю прірви, не знаючи, яким буде наступний крок. Вони або зіллються з іншими культурами й назавжди втратять свій етнос, або ж всіляко підтримуватимуть та розвиватимуть практики, які допоможуть зберегти багатовікову кримськотатарську культуру.
Так чи інакше, майбутнє славетної національності залежить від того, як ми, українці, сприйматимемо її та чи будемо розповідати про неї світові. Бо кримськотатарський народ — один з корінних народів України, а безліч його представників зараз виборюють нашу незалежність у війні з рф.
Та чи справді ми забули? Вважаю, що просто відклали це на «задвірках» своєї пам’яті. Багата культура кримчаків, їх духовність та традиції дивовижні, про таке не пам’ятати просто не можна. Однак водночас ми забули про фундаментальність їх національності — повірили стереотипам, які нам нав’язали, та загубили нитки дружби, що нас пов’язували. Пов’язують і досі. Лише варто їх віднайти.
А де ж шукати? «Хто шукає, завжди знайде».
Навколо нас безліч людей, і частина з них — кримські татари або ж ті, хто постійно звертав увагу суспільства на їхні проблеми та принади. Чи хотіли ми бачити? Якщо ж зараз кожен з нас не буде байдужим, а говоритиме про забуту культуру кримських татар, зрозуміє їх, нарівні з собою, то вже завтра про це гудітиме світ. А знайти спільну мову з корінним населенням — ключовий чинник до повернення Криму.
Коли нарешті збагнемо, що інструмент контролю, яким російська імперія оповила кримськотатарську й українську національність, — це культура, зможемо нарешті розірвати ці пута, а відтак знайти шлях до внутрішньої незалежності. Бо це те, що об’єднує у боротьбі зі спільним ворогом.
Стукайте – і вам відчинять, говоріть – і вас почують, шукайте — і знайдете істину.
Марія ІВАНЦІВ.
