Духовне життя християнина, як говорить нам Конституція ІІ Ватиканського Собору про Святу Літургію, не обмежується лише участю у літургійних богослужіннях Церкви, хоча вони, без сумніву, є надзвичайно важливими.
Навпаки, згідно Євангелієм і вченням Церкви, християнин зобов’язаний молитися також і вдома. Зачинятися в своєму будиночку чи в кімнаті і відкриватися перед Отцем, який бачить таємниці нашого серця і воздає за цю молитву щиру ― явним. Про це читаємо у матеріалі ДивенСвіту.
Для цього необхідно дотримуватися певних приписів, які Церква готує для своїх вірних.
Особиста молитва не повинна дуже відрізнятися від церковної молитви. Навпаки, вона має узгоджуватися з літургійними колами, якими живе Церква і її ритмами. Особиста молитва не може особиста бути страсною, коли ми святкуємо Воскресіння, чи навпаки, воскресною, коли ми є в періоді Великого посту. Тобто християнин має орієнтуватися на те, як моляться в церкві і відтак свою молитву на це взорувати.
Молитва християнина має узгоджуватися також із Літургією. Якщо знаємо літургійні молитви, то й наші особисті молитви мали би виростати з них. Вони мали би нас заохочувати приходити до церкви і блати участь у Літургійних Богослужіннях. Також вони повинні нас вести впродовж життя, так само, як літургійні молитви ведуть.
Є певні усталені молитовні структури, яких необхідно вчитися, щоб в особистій молитві могли впізнавати молитву Церкви. Наприклад, до молитви «Отче наш» додається молитва «Пресвятая Тройце». А до молитви «Пресвятая Тройце» ― «Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний помилуй нас». І таке так зване «начало обичне» ми можемо додавати в особисті молитви, щоб вони були схожими до церковних. Чи завершення нашої молитви можемо взорувати на церковне ― «Достойно є воістину або Чеснішу від херувимів», яка є дуже гарним Богородичним завершенням більшості богослужінь добового кола.
Є відомі псалми, які часто використовують у церковному Богослуженні. Це, зокрема, 50 псалом («Помилуй мене, Боже») чи 90 псалом («Хто живе під опікою Всевишнього»), чи 22 псалом («Господь ― мій пастир»), який може стати добрим провідником щоденної молитви.
Дуже важливо організовувати свої домашні місця молитви подібно до церковних. Молитися перед іконою, перед запаленою свічкою, там, де прибрано, немає гамору та активності, які є зазвичай у наших домах.
Відтак, коли ми зіставлятимемо своє особисте, родинне молитовне життя з молитвою Церкви, воно буде гармонійним молитовним життям, у якому зможемо віднаходити своє покликання як християни.
