В Івано-Франківській духовній семінарії відбувся Архієпархіальний з’їзд Вівтарних Дружин.
До обласного центру Прикарпаття, у духовну семінарію імені священномученика Йосафата приїхали близько 240 вівтарників з Івано-Франківської, Коломийської, Чернівецької єпархій. Були учасники Вівтарних Дружин і зі Стрийської єпархії. Найчисельнішими делегаціями були: 20 осіб від парафії Покрови Пресвятої Богородиці села Голинь Голинського протопресвітеріату, 16 осіб від парафії храму Матері Божої Неустанної Помочі Північного протопресвітеріату міста Івано-Франківська та 15 осіб від парафії святого Миколая міста Калуша Калуського протопресвітеріату.
Під час з’їзду відбувся молебень до Пресвятої Богородиці у семінарійному храмі, який очолив ректор семінарії протоієрей Тарас Путько. Одразу після молебню всіх учасників з’їзду благословили мощами священномученика Йосафата Кунцевича, а отець Путько виголосив проповідь. Після спільного фото у семінарійному храмі учасників з’їзду поділили на 9 груп, відбулася катехизація на тему «Ходимо до церкви», під час якої пояснили значення всіх частин храму, богослужбових речей, посуду, розповіли про те, якою повинна бути поведінка у церкві. Після обіду та перегляду в семінарійному храмі відеороликів медіа-проєкту «Бог і людина» на тему «Храм» вівтарники були зайняті бансами, активними іграми, квестами.
Своїми враженнями про з’їзд Вівтарних Дружин поділилися його учасники:
Михайло, 13 років, парафія Всіх Святих Українського Народу, село Микитинці: «Мені дуже сподобались заняття з аніматорами, катехизація, під час якої я дізнався багато нового. У фільмах проєкту «Бог і людина» було багато цікавого про Бога, про Церкву, про частини храму. Дуже сподобався семінарійний храм. І ще я знайшов тут нових друзів».
Павло, 13 років, парафія храму Вознесіння Господнього, селище Брошнів-Осада: «Дуже класний з’їзд! Я дізнався багато нового. На катехизації і я розповідав те, що знав. Колись я вже був на такому з’їзді, проте цього разу інші аніматори, інші люди».
Володимир, 14 років, парафія храму Різдва Пресвятої Богородиці, село Березівка: «Мені сподобалися семінарія, ігри та… смачний обід. Настрій у мене позитивний, і я знайшов багато нових друзів».
Святослав 13 років, парафія Покрови Пресвятої Богородиці, с. Голинь: «Настрій супер! Атмосфера весела та енегрійна. Дізнався багато нового. І ці знання тепер можу передати іншим».
Брат Віталій Худзік, головний аніматор, (4 курс): «З’їзд вівтарних дружин проходив інтенсивно. Це неперевершено! Очевидно, що наші парафії – живі, наша Церква – жива. Ці діти насправді є дітьми Божими. Вони несуть із собою світло, радість на позитив у цей світ. Вони є прообразом Бога на землі» .
А ми вирішили більше розповісти читачам нашого часопису про Вівтарну Дружину.
— У традиціях нашої церкви — Вівтарна Дружина — це, зазвичай спільнота молодих хлопців, які допомагають священнику під час Літургій у святилищі, — розповідає о. Іван Харевич, префект і секретар Івано-Франківської духовної семінарії імені священномученика Йосафата. — Вони, скажімо, запалюють та несуть свічку, відчиняють дияконські двері, подають і забирають кадило та ін. Покровителем спільноти вівтарників є святий Іван Хреститель, бо він був не лише Предтечею, але й помічником Ісуса. Рівно ж як вівтарники є помічниками священників.
— Хто і як може стати вівтарником?
— Це переважно хлопці віком від 6-7 років. Більшість з них від перших років життя приходять з рідними до храму. Про своє бажання допомагати під час Літургій священнику повідомляють здебільшого батьки або й самі майбутні вівтарники, усно або письмово. Щодо того, до якого віку можна ставати вівтарником, то як такої межі немає. Є вівтарники молоді чоловіки віком від 20 до 30 років. Старші завжди допомагають молодшим, розповідають та навчають що і як треба робити.
Для майбутніх учасників вівтарної дружини є однорічний випробувальний термін. Протягом цього часу хлопець чи юнак знайомиться з діяльністю Дружини, йому розповідають про його обов’язки, священник дивиться на його духовне життя, поведінку навчання, багато розмовляє з ним. Після випробувального терміну, зазвичай під час якогось свята, відбувається урочисте прийняття нових учасників Вівтарної Дружини. Надалі ці хлопці та юнаки мають свого духівника, ним зазвичай є парох або сотрудник. Із духівником вівтарники часто спілкуються під час спеціальних зустрічей, отримуючи посилений катехитичний вишкіл.
Окрім цього, учасники Дружини беруть активну участь у парафіяльному житті, їздять на прощі. Старші допомагають у соціальному служінні, в організації літніх таборів, духовних заходів, концертів, реколекцій. Нерідко учасники Вівтарної Дружини згодом йдуть навчатися у духовні заклади, стають катехитами, релігієзнавцями, дяками, священниками, або ж відкривають своє покликання у монашому стані.
— Які обов’язки вівтарників?
— Як і будь-який християнин, учасники Дружини повинні насамперед своїм життям свідчити про Христа. У церкві вони готують приміщення для Богослужіння, розпалюють, подають і забирають кадило, несуть свічку, подають інші богослужбові речі ієрею.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
