Франківська майстерня шовкотрафаретного друку Bukvica оголосила про спільний проєкт з родиною Яреми і Наталі Стециків та Івано-Франківською обласною клінічною лікарнею.
Проєкт присвячений пам’яті сина родини художників, дизайнерів і музикантів Стециків – Юрка Стецика який захищав Україну від російських окупантів. Про це інформує КУРС.
«Антидепресанти від Юрка» – проєкт глибокий і багаторівневий, розповідає Bukvica.
“По-перше – зробити так, щоб Юркові зверху було нас видно. По-друге – кошти з продажу футболок будемо спрямовувати на виготовлення «Адаптивного одягу» для поранених військових, які зараз знаходяться в Обласній клінічній лікарні та інших реабілітаційних центрах України”, – пояснили організатори.
Математика проста: одна футболка-антидепресант від Юрка = один комплект одягу для військового.
Є два способи отримати “Антидепресант від Юрка”: зробити передзамовлення або прийти в Bukvica і обрати свою (шукати цех Framiore). Перша партія футболок буде готова 25 травня.
Футболки будуть виготовлені в трьох дизайнах, чотирьох кольорах, трьох розмірах. Вартість – 1000 грн.
“Антидепресанти від Юрка – це кольорові футболки з трьома різними дизайнами: перший – нанесена багато разів життєствердна Юркова фраза «Люди вилазять і з густішого!»; другий – нанесений багато разів малюнок голови співаючого Юрка з ірокезом -punks not dead то punks not dead); третій – нанесений малюнок фігури співаючого Юрка”, – уточнила мама Наталія Стецик.
Історією напису на футболках-антидепресантах Наталя Стецик раніше поділилася на своїй сторінці у фейсбуці. Напис «Люди вилазять і з густішого» знайшли в паперах сина, коли їх розбирали. Юрко написав це у студентському блокноті в складний для себе період під час навчання.
“Ця фраза написана у один з непростих періодів росту, коли навчання стало тягарем (там, у тому блокноті, на сусідній сторінці нотатки з лекції і просто фізично відчутно, як йому там було безпросвітно нудно… Не бачив сенсу продовжувати навчання, не знав, хто він і що має робити, пропав з наших радарів на кілька місяців. В одній з телефонних розмов уже з фронту казав, що після того періоду пів року вчився наново спілкуватись з людьми.
В цій короткій фразі – і відчуття чорної діри, і впевненість, що з неї можна і треба вийти. Саме те, що потрібно, коли навіть не бачиш сенсу шукати хоч який-небудь сенс. Люди вилазять і з густішого”, – пригадує Наталія Стецик.
Батьки сприймають цю тезу як настанову на життя. І діляться нею з усіма, хто знав їхнього сина, та з тими, хто хоче підтримати поранених військових і просто відчуває солідарність.
“Почавши носити ці футболки, доведеться вилазити зі свого густішого”, – знає Наталя.
Мама додає, що цей проєкт дуже особистий для них і для Bukvica, в якій Юрко Стецик щасливо і радісно працював і звідки пішов на фронт.
