Чи можуть маленькі діти молитися в тиші? «Діти мають відчуття Бога… Пізнати і полюбити Його — це головний досвід, який потрібно їм запропонувати», — казав блаж. отець Марія-Євген від Дитятка Ісуса. Про те, чи можливо навчити дітей молитви в тиші, як це зробити і в якому віці — у розмові з Анн-Марі Ле Бурі, форматоркою, катехиткою, членкинею Інституту Нотр-Дам де Ві.
Запропонувати дітям молитву в тиші
— Ви пропонуєте у катехитичній формації час від часу брати дітей на молитву в тиші. Чому?
— Мета будь-якої катехизи — не лише в тому, щоб людина увійшла в контакт, а й у близькому спілкуванні з Ісусом Христом. «Бо тільки Він може привести (…) до участі в житті Пресвятої Трійці», — писав св. Йоан Павло ІІ в адгортації «Catechesi tradendae». Внутрішня молитва, тобто в тиші, — це одна з форм молитви, яка дозволяє нам зануритися в Бога. У 1960‑ті роки вихователі дитячих садків запитували о. Марію-Євгенія від Дитятка Ісуса, засновника Інституту Нотр-Дам де Ві, як молитися з наймолодшими. Він відповів: «Діти мають відчуття Бога… Пізнати й полюбити Його — це головний досвід, який потрібно їм запропонувати».
— Чи не стало це вчення про внутрішнє життя справжнім викликом сучасності?
— Сьогодні найважче навчитися внутрішньої молитви. По‑перше, суспільство постійно тягне нас у напрямку зовнішнього й не допомагає увійти вглиб себе. Діти, відволікаючись на різноманітні подразники, часто бувають збудженими й розсіяними. Друга причина — те, що віра дітей будується вірою дорослих. Тож вони природно починають із молитви словами чи жестами (наприклад, поцілунком Ісуса), оскільки вони спостерігають і наслідують молитву своїх батьків.
Важка тиша
— Чому дітям важко мовчати?
— Для дітей мовчання часто є синонімом відсутності. Вони іноді переживають важкі часи, у них є свої страхи, хвилювання… Діти не хочуть стикатися з ними наодинці. Тому добре буде допомогти їм поступово виявляти, що ця тиша населена, і відкривати їм Того, Хто любить і розуміє їх, Хто добрий до них і хоче їхнього щастя. Можливо, ми іноді забуваємо, що молитва стосується всієї людини. Чи не потрібен нам терміново сучасний розвиток християнської антропології? Показати красу людини, яка є образом Бога? Яка може будувати стосунки і відкривати велику любов Бога до світу? Адже питання стоїть не лише: «Хто я?», а й: «Для кого я?»
— З якого віку можна починати знайомити дітей із цим внутрішнім світом?
— Входження у цей досвід передбачає певний прогрес, відповідно до психологічної та духовної зрілості. Вже у п’ять-шість років дітей можна познайомити з молитвою в тиші. Але основний поворотний момент відбувається у віці, коли в дитини виникають екзистенційні питання. Наприклад: «Ти сказав мені, що це Бог все створив. А хто створив Бога?» Потрібно буде супроводжувати її і вчити довіряти Богові, якого вона не бачить і не чує. А також увести її в таємницю віри: «Це нормально, що — коли йдеться про Бога — не все можна пояснити. Що більше ти пізнаватимеш Його, то більше запитань про Нього будеш ставити. І це добре! Але в якийсь момент Бог покличе тебе кинутися у цю віру, щоб повірити в Нього. Він об’явиться тобі й дозволить вас зрозуміти, хто Він і як сильно Він тебе любить».
Молитва в тиші: чи для кожної дитини?
— Чи всі діти до цього покликані?
— Усі охрещені діти отримали необхідне «спорядження»: віру, надію та любов. І здатність приймати дари Святого Духа. Цей дар Хрещення дозволяє вільно увійти у справжні стосунки з Господом. Звісно, Бог вільний у своїх діях і поза таїнствами… Він хоче дарувати себе, навертати серце кожної людини. Щоб вона щораз більше ставала схожою на Ісуса Христа.
— А які труднощі пов’язані з особистою зустріччю з Господом?
— Ця зустріч дозволяє відчути у глибині серця Божу любов. А це передусім вона перемінює особистість і життя. Деякі діти переживають свої трагедії. Пам’ятаю, як один із малюків зізнався: «Моя мати ненавидить мене і каже мені це щоранку». Коли дитина відкриває дармову й вічну любов Бога до неї — в ній народжується надія! Особисту зустріч з Богом можна досвідчити всюди: на канікулах, серед людей… Якось я зустріла дитину на шкільній перерві; вона самотньо сиділа. «Чому ти не граєшся? Тобі погано?» — заговорила я. І почула відповідь: «Ви мені заважаєте! У мене важлива розмова з Богом!» Така зустріч із Ним можлива завжди і всюди, і вона пронизує людські часи та досвід.
Приготування до молитви в тиші
— Як підготуватися до молитви в тиші?
— Важливо мати гарне, тихе, скромне місце з кількома хорошими образками — але не забагато, інакше дитина зосередиться лише на деталях. У молитві також важливе положення тіла. Наслідуючи приклад Божих друзів, дитина вчиться, як її жести набувають значення й освячуються. Краще не фіксувати дитину в одному положенні. Молитва в тиші — це особисті зусилля. Уникаймо вчити дитину молитися точнісінько так само, як молимось ми. Дитину також треба підготувати. Як вона може молитися, якщо надто нервувала? Якщо раніше ніколи не мала можливості висловити те, що її турбує? Тільки коли вона освоїться з цим, можна почати живити її розум Божим словом, яке впровадить її в живу розмову з Богом. Цей контакт буде побудований через акт віри, надії та любові: це та частина, яка залежить від людини. Частина, що залежить від Бога, не належить їй. Бо Він перевершує все!
— Чи буде дитина, навчена такої молитви, продовжувати її потім?
— Внутрішнє життя — це не те, чого можна досягти раз і назавжди, а те, що потрібно робити знову і знову й оновлювати на кожному етапі життя. Наші стосунки з Богом розвиваються протягом усього життя. Варто посіяти їх у серці дитини. Папа Франциск 28 червня 2019 р. сказав: «Навчіть дітей молитися. Бо вони досягають безпосередньо Серця Ісуса. Ісус цього хоче. Молитва — це великий шлях зростати у житті».
