До 2022 року Маріуполь 13 червня відзначав важливу дату — День визволення від проросійських терористів. Саме цього дня 2014 року після двох місяців окупації українські воїни визволили його від російських загарбників та їхніх посіпак — на жаль, не назавжди.
Маріуполь — місто-герой, яке ми обов’язково відбудуємо наново після перемоги. Але водночас важливо не забувати, яким воно було, — допоможуть це зробити фільми, що розповідають про життя цього прекрасного міста на березі Азова.
“Діорама”, 2018
“Діорама” — короткометражний фільм-есей режисерки Зої Лактіонової, яка народилася в Маріуполі. У цій роботі вона порушує дуже важливу проблему замінування Азовського моря, яке почалося ще у 2014 році. Відмітна ознака цього особливого фільму — головним тут є не герой, а місто. Сьогодні це має особливо символічний та цінний вигляд.
“Поза завірюхою”, 2017
Дідусь режисера Левіна Петера був одним із солдатів Вермахту, дислокованих в Україні. Після тривалих і насичених розмов з дідусем, він вирушає на пошуки того, про що почув. Розмови з дідом стають спробою режисера кинути світло на біографічні неточності та нарешті отримати альтернативний погляд на тріщини й вади людського життя. “Поза завірюхою” — це історія про те, як події минулого можуть вплинути на наше сьогодення. Це фільм про пошук тіней, які ми називаємо спогадами.
“Ма”, 2017
“Ма” — це документальний 17-хвилинний фільм режисерки Марії Стоянової. Він зібраний з багатьох аматорських відео жінки, яка живе в мікрорайоні “Східний”. Вона їх ретельно збирає, щоби показати доньці в Києві. Тією самою донькою є Зоя Лактіонова, яка за рік зніме “Діораму”.
“Металурги”, 2017
“Металурги” — фільм, присвячений мозаїкам радянської доби, яких у Маріуполі було безліч. Режисер Євген Нікіфоров показує їх через оповідання місцевих жителів. Вони тут були і на стінах шкіл та кінотеатрів, і на вокзалах — усюди.
