11 червня 2023 року відбулася проща українців до чудотворної ікони Кевеларської Богородиці. Це паломництво є одним з традиційних молитовних єднань українців у Німеччині, які щорічно організовуються Апостольським екзархатом для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії.
Цього дня у Базиліці Матері Божої українці на чолі з апостольським екзархом владикою Богданом Дзюрахом і собором дванадцятьох священників заносили свої молитви до «Утішительки тих, хто у скорботі». Саме так почитають цю ікону у Кевеларі, до якої паломники звернулися з благанням про мир в Україні. Архиєрейську Божественну Літургію своїм співом супроводжував німецький чоловічий хор Святого Теодозія під диригуванням п. Михайла Ясиницького. Про це інформує пресслужба Апостольського екзархату у Німеччині та Скандинавії.
Прибігаємо під покров Богородиці як діти української землі
«Ми всі тужимо за рідними домівками. Ми споглядаємо нашу Небесну Матір у тій чудотворній іконі. Вона є з нами, вона нас приймає, розділяє з нами наші журби і клопоти, страждання і надії», — сказав у своєму духовному слові до паломників владика Богдан, пригадуючи те, що паломництво, як шлях назустріч Богові, є образом нашого земного життя, в якому ми прямуємо до зустрічі з Господом у небі.
«Ми сьогодні посеред агресії російських окупантів прибігаємо під покров Богородиці. Ми приходимо сьогодні як діти української землі і кажемо: „Пресвята Богородице, спаси нас! Визволи нас від смертоносної війни, вимоли для нас змилування, Божого миру“. І Богородиця вказує нам на Ісуса і провадить до Нього, бо Він є джерелом нашої надії і нашої перемоги. У Його воскресінні запорука нашої перемоги», — мовив проповідник.
Згадуючи нещодавній підрив Каховської греблі і смертоносні наслідки, що їх спричинили цим окупанти, єпископ провів аналогію з апостолом Петром, який засумнівався у вірі, потопаючи у Галилейському морі. Тим самим він закцентував на тому, що проща є місцем і часом, де має відновитися і пробудитися віра. «Просімо сьогодні про відновлення і пробудження нашої живої віри у Христа воскреслого. Він є Богом не смерті, але Богом життя і життєдавцем. Через руки Марії заносимо наші молитви про зцілення наших душевних, духовних і тілесних ран, про зміцнення у вірі, відновлення у любові, укріплення у надії і в єдності», — сказав архиєрей.
Війна — загроза Божому творінню на небі і на землі
Також владика Богдан звернувся і до присутніх на Літургії німецькомовних паломників. «Сьогодні через руки Богородиці приносимо наші турботи, потреби та молитви перед престол Ісуса. Бо ми у великій біді. Понад 9 років в Україні точиться кровопролитна війна, яка з 24 лютого 2022 року набула характеру відкритої та нещадної загарбницької агресії Росії проти українського народу», — сказав архиєрей, описуючи військове лихоліття, яке досвідчують українці. А відтак проповідник навів слова молитви за мир святого папи Івана Павла ІІ, який назвав війну «загрозою Божому творінню на небі і на землі».
Потік життя з пробитого боку Спасителя
Розповідаючи присутнім на молитві німцям про навмисно спланований і холоднокровно здійснений підрив окупантами Каховської дамби, єпископ наголосив на тому, що це є ще одна ланка в ланцюзі агресії, ненависті та насильства, яка щодня супроводжується потоками отруйної пропаганди.
А відтак владика Богдан застановився над відповіддю, яку можуть дати віруючі люди у протистоянні цим потокам смерті. «Лише одне — потоки спасенної Божої благодаті, які сильніші за всю ненависть і насильство цього світу. Ці потоки витекли з пробитого боку нашого Спасителя на Голгофі, приносячи визволення і спасіння мученому злими силами людству. Коли ми черпаємо з цих божественних потоків, то самі стаємо живими і життєдайними джерелами божественної благодаті та божественного життя для наших ближніх, згідно з обітницею Ісуса: „Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! 38 Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!“ (Йо. 7, 37–38). Ця обітниця сповнилася в Діві Марії, яка вірно стояла під хрестом свого Сина, а також — у житті всіх Святих, пам’ять яких ми сьогодні спогадуємо в нашій Церкві», — сказав апостольський екзарх.
«З кожною молитвою, з кожним жестом співчуття, з кожним актом милосердної любові, навіть найменшим, цей потік життя ставатиме все сильнішим і сильнішим і врешті-решт переможе все зло і загоїть усі рани», — переконаний єпископ.
«Маймо відвагу наслідувати Марію…»
Далі владика Богдан закликав паломників взяти зі собою на подальшу дорогу слова святого Папи Івана Павла ІІ, який 26 років тому був першим і досі поки єдиним папою, який прибув до Кевелару, і так звернувся до тисяч паломників: «У нашій сьогоднішній зустрічі біля її чудотворного образу Марія запрошує нас не лише взивати її в наших молитвах, але передусім наслідувати її слово та її приклад. Маймо і ми відвагу, як Марія, відкрити своє життя для ближніх і для Бога! Будьте людьми, які бажають бути поруч з іншими і виявляти свою любов до Бога в конкретній любові до наших ближніх (пор. 1 Івана 4, 20). Наша відкритість до Бога обов’язково вимагає нашої любовної відданості нашим братам і сестрам. Лише віддане служіння ближньому робить нас здатними до гідної й величної богослужби», — процитував святого Папу проповідник.
«Зараз ми продовжимо наше богослуження, нашу Святу Літургію. Але довершимо ми її у повному обсязі лише після Літургії, у нашому повсякденному житті, з любов’ю звертаючи увагу на ближніх і простягаючи їм руку допомоги, стаючи таким чином носіями миру і миротворцями. Нехай нас удостоїть цього Всемилостивий Господь Бог за молитвами Пресвятої Богородиці та всіх Святих!», — мовив на завершення своєї проповіді владика Богдан.
Завершення українського паломництва
Після Літургії апостольський екзарх подякував настоятелю базиліки Матері Божої о. Грегору Каулінгу за солідарність з українським народом і єднання у молитві, подарувавши ікону Богородиці та Папську срібну медаль «Мир в Україні», на аверсі якої зображений голуб миру, герб Папи Франциска та частина молитви, яку він промовив наприкінці загальної аудієнції 16 березня 2022 року: «Господи Ісусе, що народився під бомбардуваннями Києва, що помер в обіймах мами в сховищі Харкова, відправлений двадцятирічним на фронт, помилуй нас».
А відтак усі процесійно рушили до каплиці де зберігається чудотворна ікона «Утішительки тих, хто у скорботі», яка знаходиться там з 1642 року, і помолились у стіп Кевеларської Богородиці Молебен.
