15 червня на цвинтарі Святого Миколая в Чикаго (США) поховали захисника України Михайла Яворського, громадянина США родом із Прикарпаття. Чоловік мав 42 роки, з яких 32 прожив в Америці. Чин похорону звершив єпарх Чиказький владика Венедикт Алексійчук у храмі Святого Йосифа в Чикаго у співслужінні з численним духовенством.
Про це владика Венедикт повідомив на своїй сторінці у фейсбуку.
Михайло Яворський на псевдо «Чикаго» родом із с. Космач на Прикарпатті. Ще хлопцем він переїхав до США, там здобув освіту, одружився. З 2014 року, маючи досвід чотирирічної служби в американських військах, хотів приїхати захищати Україну, хоч не зміг через певні обставин. Але на початку повномасштабної війни, 26 лютого, Михайло прийняв рішення повернутися на Батьківщину та захищати її.
Як розповів у коментарі для Департаменту інформації УГКЦ владика Венедикт Алексійчук, для родини такий вибір чоловіка був шоком, але вони були свідомі, що Михайло не міг вчинити по-іншому.
«Своєю поставою Михайло мені нагадував о. Омеляна Ковча. Бо, як і цей священник, він хотів бути не там, де комфортно, безпечно, а там, де була потреба. Він прагнув підтримати своїх побратимів і Батьківщину. Він завжди хотів служити і відкликався на голос Божий. Михайло був активним учасником української громади, його добре знали на парафії Святого Йосифа як доброго, спокійного і дружелюбного. Михайла тут дуже любили», — зазначив архиєрей.
Михайло Яворський хотів служити саме у ЗСУ.
«Міша зробив все, щоб увійти в лави ЗСУ, а не до Інтернаціонального легіону, бо для нього було важливо воювати пліч-о-пліч саме з українськими воїнами, і він не хотів жодних поблажок. Міша завжди зголошувався на найнебезпечніші завдання. Як сказав його командир, він завжди почувався дуже впевнено, коли Міша був поряд, бо ніколи не ховався за чужими спинами, а навпаки прикривав інших. Як Міша прожив своє життя — завжди на благо інших, так і загинув, відтягнувши двох поранених на дальні позиції, і хоча він міг там із ними залишитися, повернувся на передню позицію допомогти іншим побратимам, де його і знайшов ворожий снаряд. Михайло був взірцем патріотизму і самовідданості», — написала на своїй сторінці у фейсбуку сестра загиблого Зоряна Яворська.
Його родина активно підтримувала й забезпечувала необхідним побратимів Михайла.
«Сестра забезпечувала касками і бронижелетами. Він був добрим, все, що йому сестра передавала, роздавав побратимам до тих пір, поки всі не були забезпечені. Сестра завжди жартувала, що має перше забезпечити його друзів, а тоді вже він сам буде мати. Також у певний момент заступився за свого співслуживця, з яким у війську вчинили несправедливо», — розповів єпарх Чиказький.
Михайло загинув вночі 25 травня 2023 року під час бою від ворожого снаряду, встигнувши врятувати життя кількох побратимів.
У полеглого героя залишилися мама Марія, донечка Соломійка, дружина Оксана.
Поминальні богослужіння відбулися спершу на Батьківщині Михайла на Прикарпатті.
Відтак у присутності родини, духовенства різних конфесій, друзів Чин похорону звершив владика Венедикт на парафії Святого Йосифа в Чикаго, до якої він зі своєю родиною належав.
Поховали захисника України на почесному місці на території українського цвинтаря Святого Миколая.
У слові під час похорону владика Венедикт наголосив на важливості вміти відразу відкликатися на поклик Бога. Саме такий приклад своїм життям, за словами архиєрея, усім подарував Михайло Яворський.
«Михайло зробив щось доброго в житті. Ми хвалитимемо, возвеличуватимемо, казатимемо, що він герой. Так, він — герой! Але ще важливіше своїм життям наслідувати його приклад — бути завжди готовими відповідати на поклик Бога», — зазначив єпископ.
«Такий приклад нам також подає Богородиця. Вона не казала до архангела Гавриїла, почекай я помолюся, яка Божа воля. Вона зразу відповіла Богові „Так!“. Важливо відразу казати „так“ Богові. Важливо бути чутливими на Господа й розпізнавати, куди Він нас кличе. Ми всі маємо бути на передовій, на своєму блокпості — там, де Бог нас поставив робити свою роботу», — закликав владика Венедикт Алексійчук.
