Єпископ Чиказької єпархії Святого Миколая Чудотворця владика Венедикт Алексійчук у черговому духовному роздумі на просторах Інтернету ділиться думками про важливість докладання зусиль для розвитку власних уподобань та покликання.
Ми часто хочемо, щоб хтось забрав нашу лінь, сумніви, безхребетність. Часто почуваємося непевно, бо не знаємо, де себе реалізувати. Переконані, що коли би з певністю знали, що робити, тоді всередині одразу запрацював би реактивний літак і швидко досягнули би свого. Це — цілковита неправда.
Чи я маю покликання бути монахом, чи хочу відкрити свій ресторан, однаковою мірою всюди повинен постійно вставати рано, працювати тяжко. Поборювати свою лінь у монастирі чи докладати зусиль, щоб якнайкраще організувати роботу ресторану — це завжди праця над собою. Позбудьмося думки, що коли знатимемо, що робити, то в нас одразу виростуть крила.
Чому ж ми в житті так мало досягаємо? Чому ми не готові чинити Божу волю? Відповідь дуже проста: бо ми прийняли свій життєвий вибір плисти за течією. Бо тоді нам легше піддаватись обставинам і завжди акцентувати, що комусь пощастило, а я ж маю нагоду скаржитися, що мені так тяжко. Скажім собі правду: тяжко, бо я лінива людина і не хочу докладати зусиль.
Одного з подвижників запитали, чому тепер немає святих. На що він відповів: бо ніхто цього не хоче.
† Венедикт Алексійчук,
єпарх Чиказький
