(Про малознані сторінки біографії єпископа-мученика та сьогодення храму в його родинному селі Семаківці)
26-27 червня 2023 року відбудеться ІХ проща до храму святого Миколая Чарнецького, що в селі Семаківці Городенківської громади (Коломийська єпархія).
У цьому селі народився Миколай Чарнецький, єпископ УГКЦ, якого 27 червня 2001 року проголосили Блаженним Священномучеником. Тут він провів дитячі та юнацькі роки. Зараз у селі є церква Блаженного Миколая, в яку щорічно приходить багато паломників.
«Микола був найстаршим сином у родині бідних селян Олексія та Параскевії Чарнецьких, — розповідає малознані сторінки біографії Блаженного єпископа парох храму отець Василь Скрипка. — Окрім нього, в сім’ї було ще восьмеро дітей. Прикметно, що різниця між Миколою та його наймолодшим братом Іваном — 21 рік. Микола народився 14 грудня 1884 року. Мати майбутнього єпископа була вихованкою місцевого священника Йосифа Каратницького».
У 16 років Параскевія одружилася з Олексієм Чарнецьким, який допомагав по господарству родині священника Каратницького. Коли у молодят народився первісток Миколай, то його взяв під опіку названий дідусь-священник. Тим паче, що єдиний син отця Йосифа Каратницького Омелян помер молодим. І всю свою любов та знання отець Йосиф віддавав малому Миколці.
За кошти благодійника Микола навчався у Тлумацькій та Станиславівській (нині Івано-Франківськ) гімназіях, згодом – у духовній семінарії Станиславова. На канікули приїжджав у село, допомагав батькам. За словами отця Василя, юний семінарист був спокійним, любив довго молитися в церкві. У 1903 році Миколай поїхав навчатися до Риму, у 1909-ому був висвячений на священника. Про рідне село, батьків, велику родину та отця Каратницького Чарнецький не забував. І в Семаківцях 2 жовтня 1909 року він відправив першу Службу Божу. Донині збереглася в селі церква, де молився тоді ще отець Миколай. Зараз храм належить ПЦУ. Та православна громада не забуває про знаного земляка. Біля храму, де відправляв першу Літургію український блаженний, є капличка. На подвір’ї — хрест на пам’ять про місії, організовані ще на початку минулого століття єпископом Чарнецьким. Сюди також часто приходять помолитися паломники.
«Після висвячення Миколай Чарнецький повернувся до Риму, здобув ступінь доктора богослов’я та став професором Станиславівської семінарії, — продовжує отець Василь Скрипка. — У 1919 році він стає ченцем ордену Редемптористів, багато подорожував. Прикметно, що у різних країнах наш земляк почувався, як удома, легко спілкувався з іноземцями, бо знав більше 10 (!) мов.
У 1931 році о. Миколая Чарнецького висвятили на єпископа. Часи були нелегкі: перша радянська окупація, Друга світова війна, заборона УГКЦ… У 1945-ому 61-річного єпископа Чарнецького заарештували і засудили до п’яти років ув’язнення та трирічного заслання. Лише за рік чоловік поважного віку витримав понад 600 (!) годин допитів. У тюрмах і таборах він виконував душпастирську працю, і навіть деякі наглядачі й табірне начальство не чіпали його. Та здоров’я єпископа було украй поганим. У 1956 році його звільнили, дуже хворого. Він повернувся до Львова. Усі думали, що Миколай Чарнецький проживе щонайбільше місяць-два, а він прожив ще три роки, висвятив 10 священників. Помер 2 квітня 1959 року. 27 червня 2001 року у Львові Папа Іван-Павло ІІ проголосив Миколая Чарнецького Блаженним.
Його мощі знаходяться у храмі св. Йосафата у Львові. Частинка мощей є у селі Семаківці, у збудованій в 2004 році церкві. Тричі на рік частинки мощей виносять для вшанування: в день народження, в день відходу до Господа та в день беатифікації Миколая Чарнецького. Довкола святині — Хресна дорога, є облаштована сцена під накриттям для проведення прощ. Тут планують створити Гріб Господній, на зразок того, який є у Зарваниці, а також невеличкий готель для паломників. Добудовують на території церковного подвір’я і каплицю. За словами отця Скрипки, на місці храму раніше не було нічого, та й греко-католицька громада в селі невеличка. Проте з Божою допомогою та за молитвами славного земляка тут є вже знаний храм, в якому відбуваються щорічні прощі. Цьогоріч буде дев’ята, дводенна проща. До речі, прощі в Семаківцях відбувалися і в часи пандемії коронавірусу та у перший рік війни росії проти України. На прощі приїжджають люди з усієї України, до війни були також із-за кордону. Наразі отець Скрипка пише історію храму та паломницького місця.
Сам отець Василь – земляк Блаженного Миколая, народився в Семаківцях, з дитинства любив музику, навчався у музичній школі, грає на трубі, фортепіано та баяні. Навчався на музичному відділенні Коломийського педучилища. Тоді почав задумуватися над тим, аби служити Господеві. Проте духовну дорогу обрав не одразу. Майбутній священник встиг попрацювати музичним керівником у дитсадку та в школі, здобути фах історика в Чернівецькому Національному університеті імені Юрія Федьковича, після закінчення якого вступив до духовної семінарії в Івано-Франківську. У 1994-ому в Городенківській церкві Успіння Пресвятої Богородиці отця Василя висвятив на ієрея світлої пам’яті Владика Павло Василик, якого, в свою чергу, висвячував єпископ Миколай Чарнецький.
Щодня у церкві святого Миколая Чарнецького в Семаківцях моляться за здоров’я десятки місцевих вояків, за мир і нашу перемогу та чекають паломників на прощу.
Сабіна РУЖИЦЬКА
