26 червня Україна святкує 106-ту річницю з дня ухвалення державного символу кримських татар. Про це читаємо на сайті українського видання VOGUE.
Небесно-блакитне полотно й золота тамга у верхньому лівому куті — такий вигляд має прапор одного з корінних народів нашої держави, кримських татар. Небесний колір, шанований тюркськими народами, символізує чистоту і свободу буття, а тамга є давнім символом влади. Тарак-тамга (гребінь-герб) — родовий знак династії Гераїв, засновниці Кримського ханства. Колись тамгу мав кожен знатний рід, її зображали на фасадах палаців, викарбовували на монетах, нею як печаткою таврували тварин. Традиційне тлумачення тамги, яка нагадує перевернутий тризуб, — врівноважені чаші, символ справедливої влади. Ще одна версія — схематичне зображення сокола, що ширяє у небі. Протягом ХХ століття розташування тамги на полотнищі не було унормоване — сучасний усталений дизайн прапора запропонував правозахисник, публіцист і засновник Національного центру кримських татар у Нью-Йорку, американець кримськотатарського походження Фікрет Юртер. Він народився в Криму, під час Другої світової війни емігрував з родиною у Туреччину, а потім до Америки.
Кримськотатарський прапор був прийнятий як державний на представницьких зборах — I Курултаї, що відбувся у Ханському палаці Бахчисарая в 1917 році. Тоді муфтій Криму Номан Челебіджихан пов’язав зі ствердженням нової святині відродження політичного життя кримських татар. Та не судилося, як гадалося. Вже за рік, у 1918-му, Курултай було розігнано більшовиками, сотні татар разом із муфтієм заарештовано й страчено. Ті, хто вижив, або емігрували, або були репресовані. Подальша історія кримськотатарського прапора (як, власне, і українського) довгі 70 років була фактично підпільною. У 1929 році радянська влада заборонила його через те, що він “буржуазно-націоналістичний”. А після жахіть депортації 1944 року саме зберігання прапора татарами розцінювалося як тяжкий злочин. За чверть століття кримськотатарська молодь, народжена на засланні, вже мала слабке уявлення про свій прапор.
Відродження почалося лише у 1990-х, і його також довелося виборювати. 26 червня 1991 року в Симферополі відновив роботу Курултай, і кримськотатарський прапор був затверджений як національний. Тоді ж, у 1991-му, активісти пікетували Верховну Раду з вимогою відновити державність свого народу і визнати Меджліс, очолюваний Мустафою Джемілєвим, представницьким органом. Прапор став обов’язковим атрибутом мітингів до жалобної дати 18 травня, Дня депортації кримських татар. З 2014 року в Криму історія пішла на новий закрут: російські окупанти переслідують кримських татар, перешкоджають зібранням і, як і колись, бояться небесно-золотого прапора. Ба, навіть Джамалі, яка виборола перемогу з піснею “1944” у 2016 році на “Євробаченні” у Стокгольмі, довелося стикнутися з несправедливістю: керівництво конкурсу заборонило учасникам і глядачам приносити на фінал кримськотатарський прапор, мотивуючи це тим, що він не державний.
День кримськотатарського прапора відзначається з 2010 року з ініціативи Кримськотатарського Молодіжного Центру, схваленої рішенням V Курултаю. Український і кримськотатарський прапори схожі за кольоровою гамою і символікою так само, як два наші народи подібні трагічними епізодами своєї історії у ХХ столітті — в яких винна радянська влада і новітні російські окупанти. На підтримку спорідненості й задля вшанування символу кримськотатарської державності у Києві щороку 26 червня проходить низка заходів. Крім того, цього року Кримськотатарський ресурсний центр оголосив до Дня прапора шторм у соцмережах “Два прапори — одна перемога”, закликаючи розміщувати фото на тлі прапорів з відповідним хештегом і поширювати плакати, підготовлені в рамках інформаційної кампанії.
