Команда Івано-Франківської Архієпархії уже вчетверте стала переможцем міжєпархіального турніру з мініфутболу серед священнослужителів УГКЦ.
VII турнір нещодавно відбувся у місті Галич та був присвячений 1125-річчю з часу першої письмової згадки про княже місто. Організаторами турніру стали Івано-Франківська Архієпархія та Галицька міська рада.
У змаганнях взяли участь команди священників з Івано-Франківської та Тернопільської Архієпархій, Самбірсько-Дрогобицької, Стрийської, Сокальсько-Жовківської, Коломийської, Мукачівської Єпархій. Дебютантом турніру стала команда Чернівецької єпархії, священники якої вперше вийшли на змагання. Перед початком гри учасники турніру спільно помолились у церкві Різдва Христового, а згодом пішою ходою рушили на стадіон. Там благословення всім присутнім уділив Владика Йосафат Мощич з Чернівецької Єпархії, який сам любить футбол. У напруженій боротьбі перемогу здобули священники Івано-Франківської Архієпархії. Друге місце посіла команда Стрийської Єпархії, а третіми стали душпастирі із Сокальсько-Жовківської Єпархії.
«Футбольна команда нашої Архієпархії була створена вісім років тому, якраз перед першим турніром з футболу серед священників. Це була ініціатива керівництва УГКЦ, — розповідає отець Віталій Сенько, капітан команди-переможця. – Зараз середній вік гравців 30-35 років. За час свого існування ми взяли участь у багатьох іграх, турнірах, дружніх матчах. Зокрема грали з медиками, поліцейськими, ветеранами ООС (АТО), представниками місцевого самоврядування, викладачами Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу».
Підготовка до цьогорічного турніру була непростою, адже священники задіяні у волонтерстві, допомозі ВПО, праці з Вояками та їхніми родинами, у постійній молитві за перемогу та мир, а також у щоденних служіннях і соціальній праці. Проте любителям спорту таки вдалося два рази в тиждень протягом однієї години збиратися у спортзалі Католицького ліцею імені Василія Великого та на штучних полях в Івано-Франківську. До речі, минулого року турнір мав відбутися в жовтні у місті Жовква на Львівщині. Але, за словами отця Віталія, дорогою священники дізналися, що були обстріли ворожими ракетами Львівської області. Тому турнір відмінили. На щастя, цього року змагання між душпастирями відбулися.
«Тим, що священники виходять на поле та грають у футбол, ми даємо добрий приклад насамперед молоді, заохочуємо до здорового способу життя. Діти й молодь бачать, що священники не лише проповідують у храмі, навчають, катехизують та працюють, але й проводять дозвілля, як і будь-яка людина. А ще визначальною рисою футбольних ігор за участю священників є… відсутність нецензурних слів на полі. Бо не таємниця, що ненормативна лексика під час змагань часто присутня. Це все нормально, бо у грі присутні емоції, азарт, — продовжує отець Віталій. — Без емоцій футбол не був би футболом. Проте ми і тут повинні показувати приклад, що можна обійтися без лайки, що після матчів ми друзі та брати».
Щодо самого капітана команди, то він любить спорт та займається з дитинства. Свого часу навчався у спортивній школі, і цей вид спорту був для нього в пріоритеті.
«Але далі у моєму житті з’явився Бог, і Він став поза конкуренцією. Проте зараз завдяки Всевишньому я поєдную священство і спорт», — підсумовує отець Сенько. Наразі спорт – це один із засобів євангелізації дітей та молоді. І на багатьох парафіях вже організовано футбольні та футзальні команди. Після богослужінь багато хлопців, які активно ходять до церкви, тренуються, спілкуються зі священником не лише як з кимось, хто є далеко від них, але як з другом, порадником, з яким вони… грають у футбол.
…Найсильнішим суперником для команди Івано-Франківської Архієпархії є команда душпастирів зі Стрия. За словами отця Віталія, ці дві команди вже кілька років поспіль зустрічаються у фіналі. Цього разу рахунок був 3:1 на користь іванофранківців. Також під час гри було визначено кращого воротаря турніру. Ним став отець Василь Фіголь. А кращим гравцем назвали отця Тараса Гуменника. Після завершення змагань команди – учасниці турніру отримали кубки, грамоти та пам’ятні подарунки на згадку про Галич. А футболісти-душпастирі з Івано-Франківської Архієпархії мають ще й неабияке натхнення на подальші тренування, залучення нових гравців та наступні матчі.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
Молитва за сина, що йде до війська
Господи, Боже Предвiчний, Царю всього свiту! Ти для пiдкорення нечестивих ворогiв та для збереження справедливости дозволяєш державам уживати меча та утримувати вiйськовий стан. Коли ж з Твоєї волi наше дитя вiдходить вiд нас на службу Вiтчизнi, молимо Тебе, Боже: дай, щоб вiн був вiрний своєму званню, i не дозволь, щоб погубив вiн свою душу. Додай йому сили й терпеливости в тiй тяжкiй службi. Передусiм дай йому, Боже, сили проти ворогiв душi його, щоб за Твоєю всесвятою ласкою зберiг вiн святу вiру й невиннiсть душi. Ти Сам, Боже, знаєш, яка велика небезпека загрожує душi нашої дитини у вiйськовому станi. Тому гаряче просимо Тебе: стережи його вiд тiєї небезпеки, збережи його нам таким, який вiд нас вiдходить.
Пресвята Дiво, особлива Заступнице невинних душ! Вiддаємо Тобi наше дитя пiд Твою могутню охорону. Ми знаємо й вiримо сильно, що коли Ти пiклуватимешся про нього, то напевно не заплямує своєї душi тяжким грiхом. Простягни над ним Свiй святий омофор i не випускай з-пiд нього, доки повернеться назад таким добрим, який тепер вiд нас вiдходить. Амiнь.
