На початку місяця, 8 липня, Україна підбивала жахливі підсумки за 500 днів повномасштабної війни… За цей час, який став нам неначе вічністю, загинуло майже 500 дітей. А ще за цей трагічний період, за останніми даними Інституту релігійної свободи, російська армія зруйнувала на території України щонайменше 495 церков і релігійних споруд. Кривава історія в 21 сторіччі, в яку майже неможливо повірити… «Християнська братня держава» напала на іншу християнську державу, вбиваючи там щонайменше одну дитину, 20-ть цивільних дорослих і, знищуючи одну релігійну споруду в день… Ось, що насправді криється за свастикою «Z» і «V» – справжнісіньке тавро ZVіра…
«Це катастрофа — мати патріарха, який спочатку освятив храм, а потім благословив ракету, що його знищила», – ось як Глава УГКЦ Блаженніший Святослав прокоментував руйнування 23 липня Спасо-Преображенського собору в центрі Одеси, який у 2010 році освятив так званий московський патріарх кіріл гундяєв…
У всіх цих обставинах сьогодні багато хто запитує «Де Бог у війні в Україні?». Немало таких, які, стикаючись із трагічними подіями, з почуттям занепокоєння й болю запитують звинувачувальним чи сумнівним тоном: «Де Бог?». Чому допускає зло? Чому він не втручається?
У всі часи робилися спроби пояснити і раціоналізувати присутність зла і страждань у світі. Є люди, які звинувачують Бога, заперечуючи його існування; є такі, що підходять до питання з певним цинізмом, а хтось намагається просто не думати про це.
Від стародавнього Епікура до сучасного філософа питання «чому Бог не запобігає злу?» залишилося практично незмінним. І виникає питання в таких термінах: або Бог не може запобігти злу, а отже, Він не Всемогутній (але якщо Він не Всемогутній, чи є сенс говорити про Бога?); або Бог може, але не хоче, тож чи Бог справді добрий? Таким чином, на перший погляд, загадка нерозв’язана. У лабіринті цих питань такі серйозні мислителі, як Сартр і Камю, дійшли до атеїзму, свого роду виправдання Бога: лише Його не існування може звільнити Бога! «Якщо Бог існує, Він повинен вибачитися!», — саркастично сказав Вуді Аллен, американський кіноактор, режисер і сценарист…
Однак тут ми повинні запитати себе: про якого Бога ми говоримо?
Християнський Бог, Якого об’явив нам Ісус із Назарету, абсолютно не є однією із наших спотворених проекцій, а є Батьком небес, здатним лише любити. Він милосердний Батько, Який завжди відповідає на невдячність своїх дітей прощенням, а на насильство і ненависть – силою ніжності. В Ісусі, Сині Отця, народженому такою ж людиною, як і ми, Який помер на хресті як злочинець і воскрес третього дня, людині повністю відкривається таємниця непереможної Всемогутньої Божої любові! У цьому полягає нечувана новизна християнства. Бог — не безпристрасний директор, Який керує творінням, а радше Той, Який благає нас співпрацювати з Ним на добро і спасіння Його дітей, наших братів і сестер. Його божественна драма ще сильніша ніж наша. Бог нічого не може зробити без нас, бо шанує нашу свободу, створивши нас на свій образ і подобу, вільними і розумними. І лише якщо ми свобідно відкриваємося Його любові, то, як і Він, ми теж творимо чудеса.
Співпрацівником Бога стає кожен із нас і водночас стає головним героєм і відповідальним за історію світу. Ми запитуємо себе: а якщо Бог нічого не може зробити без людини, то який сенс до нього молитися? «Зробіть усе, що скаже вам Ісус» (Ів. 2.5), сказала Марія учням на весіллі в Кані… Наша молитва не змінює Бога. Яким би Він був Богом, якби вирішив дати нам те, що нам потрібно, лише через магічну силу молитов?
Полиньмо в дещо глибші роздуми. Ми часто неправильно розуміємо значення автентичної молитви, яка звертається до Бога не для того, щоб виконати наші прохальні бажання, а для того, щоб зробити Його обітниці актуальними тут і тепер. У цьому сенсі ми молимося не для того, щоб Бог виконав нашу волю, а для того, щоб ми навчилися виконувати Його волю (св. Тома Аквінський). Насправді, якби Господь втручався в усі людські нещастя, щоб запобігти будь-якому насильству та несправедливості, історія була б схожою на виставу для представлення маріонеток, і Він був би ляльководом, Який маневрує ними. Натомість Він створив розумних і вільних людей і не замінює їх, бо не хоче, щоб вони були рабами, навіть добра. Тож справжня молитва – це та, яка змінює наші серця, очищає наш розум, робить нас новими людьми, тобто будівничими справедливості та миру. І ми всі цього потребуємо, тому що справедливість і мир, а не дощ з небес, повинні прорости на землі, населеній людьми доброї волі.
Під таким кутом зору молитва робить нас здатними слухати Його і, таким чином, мати можливість прийняти дар, який Він уже дав нам на завжди, але який ми ще не змогли прийняти!
Христос раз і назавжди поборов Сатану, проклавши і нам сліди, по яких крокуючи, ми можемо зробити те саме і в нашій епосі. Тож епоха сатани закінчиться, якщо прогресивне людство буде боротися проти її носіїв. «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Буття 3: 15). В Ісусі Христі і ми є теж потомством Марії, яке має всі необхідні засоби, щоб розчавити голову змія.
Якщо ще хтось в цьому сумнівається, запрошую взяти з полички до рук Святе Письмо і трішки помандрувати його сторінками у ці тривожні хвилини, години і дні, позначені на нашій землі тавром ZVіра…
Святе Письмо нам чітко говорить про те, що сатана з розпачем бачить, що Бог перемагає через Христа в поваленні зла, тож робить свої останні спроби, щоб через війни, обман і різного роду злочини завадити встановленню Божого Царства на землі (Об. 11:15-18; 19:11-21; 20:1-4; Мат. 24:21-28).
Що Бог «потопче незабаром сатану під ваші (вибраного Насіння) ноги», оскільки «хоче, щоб усі люди спаслися і до пізнання істини прийшли» (Рим. 16:20; 1Тим. 2:4-6).
Що на «новій землі (суспільному порядку)» людський рід пройде суд (пробу до життя) по мірі того, як буде поступати «Святою Дорогою» до людської досконалості (Дії 17:31; 2Пет. 3:7-13; Об.21:1-5; 22:17).
Що коли сатана буде розв’язаний на недовгий час для остаточного випробування людського роду, невдовзі здобуде масу послідовників, але Бог знищить його разом з усіма безбожними (Об. 20:3, 7-10; 21:8; Євр. 2:14).
Що таким чином Бог виявиться в цій битві переможцем, оскільки сатани більше не буде, «закриває уста свої всяке безправ’я», а всі створіння будуть вічно славити Бога і Христа (Єз. 28:19; Пс. 107:42; Об. 5:13).
Тож, не зневірюймося! Прямуймо спільно до перемоги! До Миру, вже скоро!…
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор.
Ілюстрації взято з офіційної фейсбук-сторінки автора Нікіти ТІТОВА.
