Коли помер Йосиф Сліпий, Іван Павло ІІ, папа Римський, приїхав попрощатись і поцілував руки. Аналогу такої події, такого моменту в історії немає. Йосиф Сліпий завжди казав, що віра і наука — це два крила, які підносять український народ до висот, який будує нашу державність. Про життєвий шлях митрополита до Дня Української Державності під час проєкту Суспільне Тернопіль — «Державники» розповіла Данута Іванкович. Про це повідомляє Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.
Вона є головою Ради представництва релігійного товариства українців католиків США «Свята Софія» в Україні. Також Данута Іванкович — директорка міжнародного молодіжного конгресу «Рідна хата» імені Патріарха Йосифа Сліпого у селі Заздрість.
«Ще маленьким, він завжди казав: „Я хочу бути професором“. Зацікавлення його було і релігією, і вірою, і науковою працею. Коли він закінчив тернопільську гімназію, то поїхав складати папери у Львівський університет. Порадили йому піди на реколекції, які в той час проводив митрополит Андрей Шептицький. Йосиф Сліпий зустрівся з митрополитом, підійшов і сказав йому: „Я, маю дилему, хочу бути священником, але хочу займатись науковою працею“, а Шептицький відповів: „Сину мій, я зроблю все для того, що ви дістанете найвищу освіту, європейську. Ви будете професором, Божим професором, а вже вищого звання бути не може“. Це було доленосне, Йосиф Сліпий забрав папери з університету. Склав до Львівської семінарії, вчився тільки рік. Митрополит Андрей висилає після року його до Інсбрука, до Австрії».
Після навчання в Австрії, Йосиф Сліпий поїхав до Риму, каже Данута Іванкович.
«Об’їздивши Європу, він бачив, як живе демократичний світ живе. Немає гноблення, нація розвивається і живе в культурі, в красі, в державності. Він терпів з того, що тут такого ще нема. Для нього стало пріоритетом, щоб була згода і єдність між українцями, щоб українці вийшли на рівень європейської держави. Важливими словами про державність Йосипа Сліпого і звернення його, до нас українців тодішніх і теперішніх такі: „Науковою культурною працею ми кладемо підвалини нашому національному і державному життю. Згода і єдність — то найвища ідея для розбудови церкви і держави“».
Данута Іванкович розповідає, що коли митрополит Андрей Шептицький мав намір і треба було вже знати, хто буде його наступником, то не мав дилеми. Він знав, що це буде Йосиф Сліпий. І так сталось 25 листопада 1939 року. Таємно, в митрополичих палатах у Львові, митрополит Андрей, Владика Величковський, Владика Бучка висвятили Йосифа Сліпого на єпископа з маленькою приміткою. Коад’ютор — тобто наступник.
«Після смерті Шептицького 1 листопад 1944 року, Йосип Сліпий стає митрополитом Києво-Галицьким. Він був арештований, мав чотири страшних вироки. 18 років засуджень, катівні, мук. Визволити його старався весь демократичний світ в 60-их роках, але Хрущов не хотів цього, бо боявся, що Йосип Сліпий розкаже про все: як з нього знущались, як його ламали. Норман Казинс тоді сказав: „Він не розкаже, це буде перша умова його звільнення, друга — що він ніколи не вернеться до України“. Це було для Йосифа Сліпого страшною новиною, коли його привезли до Москви. Він почав відроджувати все українське, будувати школи і церкви».ad
Йосип Сліпий казав: «Віра і школа понині бути поряд».
«Коли Йосиф Сліпий йшов вітати Івана Павла ІІ на престол і йшли всі кардинали. За протоколом, треба було клякнути перед Папою, поцілувати перстень, тобто руку, і привітатись таким способом. Двом кардиналам Іван-Павло ІІ не дозволив ні клякнути, ні поцілувати перстень. А до нашого кардинала Йосифа Сліпого він сказав: „Я повинен перед вами клякати й вам цілувати руку“».
