На міжнародній арені, серед селебриті, голлівудський актор та режисер Шон Пенн — один з наших найкращих друзів. Повномасштабне вторгнення, так сталося, Шон мав шанс проживати із середини країни, адже опинився у Києві того самого ранку 24 лютого. В день народження митця згадуємо його ексклюзивне інтерв’ю українському Vogue: про досвід переживання війни, роботу над стрічкою “Суперсила” та стосунки з Володимиром Зеленським.
“Я вшосте в Україні, але це тільки початок..” Шон Пенн тисне мені руку, дякує за увагу та пропонує провести інтерв’ю в кімнаті для паління готелю Hyatt. Ті, хто дивився документальну стрічку “Суперсила” про російське вторгнення в Україну, яку зняв Пенн (прем’єра відбулася на Berlinale), знають, що він дуже, дуже багато курить — під час нашого 40-хвилинного інтерв’ю буквально не випускає сигарету з рук. Саме в цьому готелі актор зустрів війну 24 лютого — він прилетів до України напередодні, щоб записати інтерв’ю з президентом Володимиром Зеленським. За цей рік Пенн кілька разів навідувався до Києва, їздив на передову на Схід України, був на Півдні. Я запитую, чи відчував він страх.
“У людей є упередження: раз я актор, то не зможу стати журналістом-міжнародником чи військовим. Я не хочу мати нерозумний вигляд і категорично відкидати цю думку, бо, звісно ж, почасти вона правдива. Але тут, в Україні, у мене особливі відчуття”.
62-річний Пенн ніколи не був суто актором, закоханим у комфорт і червоні хідники. Він відомий своєю активною політичною та громадянською позицією, а ще — захопленням документалістикою, тож любить бути там, де можна зняти хороший сюжет. “Я просто допитливий”, — усміхається Пенн, коментуючи свою цікавість до політики. Він знімав репортажі про зіткнення в Іраку й Ірані, документував роботу дитячих лікарень у Пакистані й навіть отримав премію PeaceSummitAward на Всесвітньому саміті лауреатів Нобелівської премії миру (2012) за допомогу постраждалим від землетрусу на Гаїті. Утім, актор зізнається: перебування в Україні — особливий досвід для нього.
Я був на передовій в Іраку, Сирії, Лівані, але проживав ці війни відчужено. А війна в Україні стосується кожного
“Я був на передовій в Іраку, Сирії, Лівані, але там ніколи не почувався так. Я проживав ці війни відчужено — з точки зору американців, адже всі ми виросли, знаючи, що ми об’єднана, потужна, вільна нація, яка не мусить боротися за свою волю, бо вже її має. А війна в Україні стосується кожного. Ба більше — я бачу її з перспективи українців, і це розбиває мені серце”.
Не варто сприймати свободу як даність — один з меседжів фільму “Суперсила”, надісланий світові режисером Шоном Пенном і співрежисером Аароном Кауфманом. “Спочатку стрічка мала бути про Володимира Зеленського — коміка, який зіграв у серіалі роль учителя, що зненацька прокинувся президентом, — і про те, як цей серіал став реальністю, — усміхається Шон. — Але поки ми працювали над сюжетом, злий маленький чоловік у Росії надсилав дедалі більше військ і техніки до кордону з Україною, і тоді наш план почав змінюватися”.
До слова, сам Пенн був одним із небагатьох у своєму оточенні, хто не вірив у напад. Може, саме тому зухвало пристав на пропозицію прилетіти в Київ у 20-тих числах лютого 2022 року: за день до початку великої війни режисер і його команда зустрілися з президентом віч-на-віч, без камер, а на 24-те було заплановане інтерв’ю. І воно відбулося, ми бачимо ці епізоди у фільмі: двоє невисоких, струнких чоловіків, вбраних у штани й футболки кольору хакі, схилилися один до одного і розмовляють про війну. З кадру ясно, що вони в бункері. На календарі 24 лютого, ранок.
Кадр із фільму “Суперсила”
Розповідаючи про свій досвід документаліста, Пенн каже: аби зняти чесний фільм, потрібна довіра. “Я маю на увазі доступ, — уточнює актор. — Відкритість. Жодних кордонів, жодного захисту від мене як від журналіста. І у випадку з Зеленським я це маю. Я можу говорити з ним напряму, можу писати йому й телефонувати, можу питати його про що завгодно”.
“Суперсила” розповідає про шлях України до тієї точки, де ми зараз перебуваємо: починаючи із зіткнень на Майдані, втечі Януковича, окупації Криму та введення Росією військ на Донбас — до 2022 року, коли російські ракети почали бомбити українські міста. Герої фільму — політики й дипломати, військові та звичайні українці (як-от молода киянка, яка після обстрілу Києва в червні показує Шону Пенну свою розтрощену квартиру неподалік Лук’янівки).
Того дня, коли ми вперше зустрілись особисто із Зеленським, я відчув, що в мене з’явився новий друг
Шон Пенн не приховує свого захоплення Володимиром Зеленським і кілька разів за інтерв’ю називає його “чарівним”. “Того дня, коли ми вперше зустрілись особисто, я відчув, що в мене з’явився новий друг. І коли вранці 24 лютого багато хто думав, що Україна капітулює або президент поїде з країни, я знав — цей хлопака не тікатиме, я його не втрачу”.
Звісно, головне завдання цієї стрічки — не зробити компліментарний фільм, а пояснити, насамперед американському глядачеві, те, що відбувається в Україні, і чому українцям так потрібна високоточна зброя й інша воєнна допомога від США. На пресконференції в Берліні продюсер Аарон Кауфман говорив, що команда приїхала в Київ, маючи дуже поверхове уявлення про ситуацію, — і його дотепер мають мільйони американців. “Нам важливо, щоб мої співвітчизники зрозуміли Україну, а не казали: “Ця допомога виходить нам дуже дорого”, — підсумовує Шон.
На міжнародній арені, серед селебриті, сам Шон Пенн — один з наших найкращих друзів. У фільмі це показано дуже по-голлівудськи: він час від часу телефонує знайомим американським політикам і переконує їх у необхідності дати українцям більше зброї. Те саме говорить і президент Зеленський, який в окремих сценах натякає, що зброя надходить дуже повільно, і наголошує, що неможливо “літати лише з одним крилом”.
Пенн каже: хоча Україна поки не є членом військового блоку, американці мають поводитися так, ніби вона вже в альянсі — тобто підтримувати максимально. “Що унікального в цій війні — це те, що українські лідери й військовики не хочуть, щоб тут гинули американські солдати. Ні! Вони прагнуть підтримки, ресурсів, і крапка. Тому я впевнений, що ми ультимативно маємо зробити все, аби Росія збагнула, що Україна фактично вже є частиною нашої спільноти”.
Важливо, щоб мої співвітчизники зрозуміли Україну, а не казали: “Ця допомога виходить нам дуже дорого”
Шон Пенн дебютував як режисер у 1990-х, вже бувши відомим актором. Він каже, що почувається впевненіше за камерою, ніж перед, а любов до неї успадкував від батька, відомого режисера Лео Пенна. “Я знімав в юності, вечорами, коли однолітки вчили уроки. У мене не було стосунків, я не любив шкільні завдання, тож робив фільми. Пізніше грав у театрі й кіно і був успішний, і мені це подобалося, але думки про режисуру все одно не йшли з голови. Батько сказав: якщо ти сидітимеш і чекатимеш, поки будеш готовий, то ніколи не наважишся. Так я зняв дебютну стрічку”.
“Постовий на перехресті”
Режисерські роботи Пенна були номіновані на кінофестивалях класу А: “Індієць, що біжить” (1991) змагався за нагороду в Локарно, наступна стрічка “Постовий на перехресті” (1995) — за “Золотого лева” у Венеції. Документальні фільми, втім, не мали такого успіху, і “Суперсила” — перший, що по-справжньому відбувся, каже Пенн. Він зізнається, що хвилювався, відправляючи його Володимирові Зеленському, — але той “сказав дуже теплі слова, він зрозумів, про що насправді наш фільм”.
Я запитую Шона, що його захоплює в українцях, — і раптом він називає не сміливість чи завзятість, а humancommunication. “Спілкуючись тут із людьми, я був вражений, наскільки вони всі емпатичні — від команди президента до перехожих. Є речі, які мене на їхньому місці точно розлютили б, — а вони мають емпатію і терпіння. Це те, чого кожному варто навчитися в українців”.
