Пригодницько-історичний екшн “Довбуш” – один з наймасштабніших та найдорожчих фільмів в Україні. Його почали знімати п’ять років тому, а 24 серпня представлять у кінотеатрах.
Стрічка заснована на реальних історичних подіях, але не є біографією, а радше персональною легендою режисера Олеся Саніна. Він зображує події у Карпатах 18-го століття. Суспільне Чернівці публікує п’ять фактів про зйомку стрічки від режисера.
Медика грає доктор медичних наук, який врятував понад 100 воїнів з-під Іловайська
“У бойовій сцені є момент на 30-40 секунд, там медики, які прямо роблять операції. Цього медика грає доктор медичних наук. Він був головою медичної служби Національної гвардії ЗСУ. Стеблюк. Він особисто врятував більше 100 воїнів з-під Іловайська, вивозив кожного. Пішов туди добровольцем. Таку кількість людей врятував і створив цілу медичну службу, яка тепер допомагає на війні. Але у нас він зовсім інакший. Це людина, яка придумала рятування бійця з війни через ось ці медиваки, навчання кожного солдата. Він зіграв малесеньку роль. І таких людей ще багато у фільмі”, — каже Санін.
До наймасовішої бойової сцени залучили 498 каскадерів
“Всі каскадери України і поза Україною, до кого ми могли добратись, — вони працювали у кадрі. Дуже велика кількість хлопців і дівчат були з Пласту, патріотичних клубів. Майже всі з них пішли добровольцями на війну. Вони зараз служать. Багато з них поранено, полонені. Багато в Азові”, — каже Санін.
На високогір’ї будували історичні декорації, які зараз туристи сприймають як автентичні
“У нас була перерва в зйомках, бо у нас картина вимагала великої підготовки, особливо батальних сцен, складно постановочних, бо я придумав, що декорації мають бути збудовані на верхогір’ї – майже 2000 метрів над рівнем моря. Тобто саму декорацію, яку ми збудували в майже недоступних місцях.
Я звернувся не просто до декораторів, а до людей, які займаються реставрацією найвизначніших пам’яток історії України і реконструювали єдину для нас збережену автентичну архітектурну споруду – церкву Святого Юра в Дрогобичі. Вони знають ці технології, вони не просто консультували моїх декораторів, вони разом з ними будували цю колибу. Велику колибу ми розібрали з екологічних міркувань, бо це заповідна зона, а малу колибу, яка є у фільмі, залишили.
Вона збудована так, що випадково на неї натрапляють туристи, науковці приходять кампаніями, вони її фотографують. І вони глибоко переконані, що це автентична колиба, восьмикутна, початку 18 століття, зібрана без одного цвяха, у ній тут століттями варять бринзу, послід тварин – все декорація, але ми її лишили”, — каже Санін.
Працювали над костюмами гуцулів 200 років тому
“Величезна робота була з костюмами, бо ми знаємо Гуцульщину в кінці ХІХ століття, на початку ХХ століття. А який вони мали вигляд ще 200 років тому? Це була ціла величезна історія, дослідження, робота з науковцями і так далі. Так само будь-яка прикраса, всі гуцульські хрести, пояси. Це просто окремі витвори мистецтва, які ми, можливо, будемо показувати на виставках”, — каже Санін.
Кожна бойова сцена розписана як партитура симфонічного оркестру
“Я для фільму зробив понад 2 000 ілюстрацій, розкадровок, є такі товстенні альбоми на кожен епізод. У мене кожна бойова сцена розписана як партитура симфонічного оркестру, де кожен виконавець, а в мене їх там декілька сотень було, кожен знає, в який момент що робити. Вони мусили одночасно цю сцену робити”, — каже Санін.
