Зараз вчать дбати про своє ментальне здоров’я. Радять, якщо в оточенні є токсична людина, то краще з нею не спілкуватися. Чи припиняти спілкування з токсичною людиною — це гріх? Відповідає духовний отець семінарії Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі о. Григорій Рассоленко.
Про це читаємо на сайті католицького часопису CREDO.
Чи гріх припинити спілкування з токсичною людиною?
По-різному. Такі люди завжди є. Токсична людина — це та, що на всіх нарікає, говорить про всіх погане, після розмови з нею стає зле, вона порушує ваші межі, постійно хоче влізти в життя іншого, щось довідатися, вплинути на тебе тощо. Природно, хочеться зберегти дистанцію щодо неї. Якщо це на роботі, то можна просто не спілкуватися. Але якщо йдеться про парафію чи спільноту, то не мусиш її любити, але маєш спілкуватися. Бо якщо я відмовляюся від спілкування, то це прихована маніпуляція: я хочу покарати цю людину. З одного боку, ми караємо людину, але з іншого — також краємо себе, бо тоді наше серце стає маленьким. Може бути в оточенні така людина, з якою не хочеться спілкуватися; але варто бути з нею. Не кидатися в обійми, але не відкидати.
Наприклад, св. Тереза від Дитятка Ісуса. У монастирі була сестра, яка її дуже дратувала. Але Тереза заради любові до Бога — не заради людської любові, а щоби сподобатися своєму Улюбленому, — робила добро цій співсестрі. Не мусила цього робити, це не гріх. Але вона в такій складній ситуації проявила героїчні чесноти — почала робити добро, допомагала цій сестрі заради Ісуса, заради Його любові. І в якийсь момент сестра, яка, можливо, теж її не любила, сказала Терезі: «Сестро, за що ти мене так любиш?» Це — героїчність чесноти. Це — дорога святості. Не означає, що всі зараз мають так робити. Ми слабкі, й можемо у такій ситуації не входити у глибокі стосунки — але й не відкидати людину. Хоча інколи ми наперед вважаємо, що та людина не зрозуміє, і тому боїмося з нею поговорити. Насправді це постава осудження, й саме це — гріх. Це якщо йдеться про християнську спільноту. Але якщо мова про людей, не об’єднаних вірою, — то нехай кожен іде своїм шляхом, і не треба нікого вчити, як жити.
Чи може людина все життя не спілкуватися з кимсь конкретно — і приступати до таїнств?
Люди бувають різні. Хтось учинив несправедливість і не розуміє цього. І поки несправедливість не буде усунена — принаймні, озвучена, — треба залишити людину Богові. Не робити з себе Бога: не йти наполегливо вибачатися або пояснювати, що вона неправильно зробила. Кілька разів спробували; не діє — можна йти до поліції складати протокол, якщо це якась побутова суперечка. Бо людина не хоче примиритися. А якщо вона не хоче, то ти не мусиш. Але крок треба спробувати зробити.
Повністю відеоетер з о. Григорієм Рассоленком дивіться тут.
