Лідія Заблоцька-Житка, доктор наук Інституту психології Академії Cпеціальної Педагогіки Марії Гжегожевської у Варшаві, під час засідань Синоду Єпископів УГКЦ, що відбувається впродовж 3–13 вересня у Римі (Італія), виступила з доповіддю про психологічну допомогу біженцям.
Про це пише Департамент інформації УГКЦ.
Пані Лідія зазначила, що війна, окрім психологічної кризи, спричиняє низку інших криз, які мають значний вплив на добробут і психічне здоров’я людей. Варто уникати патологізації досвіду біженців. Екстремальна ситуація часто може викликати емоційні труднощі, однак відповідна реакція оточення полегшує їх вирішення. Велика кількість біженців може спричинити занепокоєння, страх і в людей, які пропонують їм допомогу і притулок. Щоб ефективно залучити Церкву до допомоги мігрантам, варто знати про фактори і процеси, що впливають на їхнє психічне здоров’я.
Реакцію людей, які постраждали від війни, формують:
- Обмеження або незадоволення основних потреб людини;
- Різні реакції на стрес;
- Доступні ресурси, напр. соціально-демографічні змінні (вік, стать, освіта), психічне здоров’я.
- Процес міграції/біженців;
- Доступна допомога.
«Процес міграції має три основні етапи (Perreira, Ornelas, 2011): передміграційний час; час міграції (період подорожі, переміщення) та час у місці нового перебування. Мігранти реагують і справляються по-різному залежно від того, що вони пережили до моменту міграції, наприклад війни. Яким було їх життя, яке здоров’я. Як це не парадоксально, але для деяких людей необхідність залишити місце проживання є можливістю для кращого життя. Для інших покинути місто, де вони жили, це перший раз у житті, що є додатковим стресом», — зазначила пані Лідія.
Вона підкреслила, що неправильно робити все для мігрантів/біженців. Необхідно створити умови, щоб вони стали незалежними та ефективними. Дуже хорошим місцем, наприклад, для організації самодопомоги є парафії, молитовні групи, де самі біженці можуть почуватися потрібними і допомагати іншим у потребі.
Роль Церкви в охороні психічного здоров’я
Для підтримки психічного здоров’я мігрантів потрібно забезпечити безпеку на чотирьох рівнях. Насамперед створити безпечні та дружні соціальні стосунки. Подбати про фізичну, емоційну, інформаційну безпеку. Навчити людину ефективним способам боротьби зі стресом, піклуванню про своє здоров’я та благополуччя.
На другому рівні важливо подбати про підтримку сімей, зокрема батьків-біженців у догляді за своїми дітьми, а також у боротьбі з власними емоціями та захисті психічного здоров’я своїх дітей. Корисними можуть бути освітні семінари, які інформують, наприклад, про те, як працює стрес і як сформувати адекватні та ефективні способи боротьби зі стресом. Емоційно стабільні вихователі є важливою опорою для дітей та молоді. Такі семінари можна проводити при парафіях.
Третій рівень передбачає індивідуальну підтримку, яка проводиться, наприклад, священнослужителями або фахівцями в інших галузях, крім охорони психічного здоров’я, а також волонтерами, які працюють щодня, наприклад при парафіях.
На четвертому рівні йдеться про спеціалізовану допомогу, тобто підтримку спеціалістів із психічного здоров’я, наприклад, психіатрів, клінічних психологів, психотерапевтів. Цей рівень підтримки спрямований на забезпечення лікування біженців, які страждають на психічні розлади, наприклад у зв’язку з травмою, отриманою під час війни.
Bіра, релігійні обряди, релігійна громада як охорона психічного здоров’я
Доповідач зазначила, що Церква може відігравати важливу роль на кожному рівні організації, починаючи від надання інформації серед вірних про необхідність поваги та допомагати іншим людям через організацію місць для зустрічей, наприклад, створення молитовних спільнот, а також зустрічей сімей, дітей, батьків. Ще один важливий внесок Церкви може бути через емоційну підтримку, яку надає навчене духовенство. Справа не в тому, щоб священики, монахи та черниці зараз стали психологами, а в тому, щоб вони мали знання та силу підтримувати інших через, наприклад, здатність регулювати емоції, психологічні знання про етапи міграції, переживання жалоби. Щоб вони могли дбати про своє психічне та фізичне здоров’я та розуміти психологічні процеси, які в них відбуваються. Таку роботу священнослужителі виконують завжди, наприклад, під час євангелізаційних бесід, навчання про Бога, перенесення надії, зміцнення віри. Це відбувається і під час таїнств. З психологічної точки зору вона має дуже велике емоційне, мотиваційне і соціальне значення, а не тільки духовне. «Монахині, монахи, піклуючись про сиріт, хворих, людей похилого віку, даючи притулок одиноким матерям, завжди давали їм надію на краще завтра, зміцнювали почуття гідності, поваги та причетності. Справа в тому, щоб додатково пам’ятати про наслідки воєнної травми, пам’ятати про це в повсякденній роботі та усвідомлювати, як цей трагічний досвід впливає на нас», — зазначила пані Лідія.
Вона підсумувала, що священникам та парафіянам, які допомагають мігрантам, потрібно знати правила першої психологічної допомоги, а також вміти справлятися з власним стресом, долати страх у надзвичайних ситуаціях.
Доповідач зауважила, що проповідь є дуже гарним моментом, щоб навчити парафіян, що психічне здоров’я є важливим, про нього потрібно піклуватися, а розлади психічного здоров’я потрібно лікувати. Під час сповіді важливо вміти розрізняти тривожні симптоми розладів психічного здоров’я, наприклад, нав’язливі ідеї, тривожні розлади, і спонукати скористатися допомогою психологів, наприклад, психіатрів, психологів.
Завдання та можливості Церкви у сфері підтримки психічного здоров’я біженців та мігрантів — рекомендації
Пані Лідія закцентувала, що існує кілька важливих питань, які слід враховувати в діяльності Церкви щодо психічного здоров’я:
- Навчання священнослужителів у сфері психічного здоров’я, з особливим наголосом на травмі війни. Священикам важливо знати, в яких ситуаціях необхідна допомога психіатра. Це можна зробити за допомогою навчання, бажано стаціонарного, присвяченого духовенству та проведеного фахівцями з психічного здоров’я.
- Підтримка духовенства, парафіян — волонтерів, які активно працюють для біженців/переміщених осіб, у продовженні допомоги, належна організація підтримки, щоб ця діяльність була розвиваючою для тих, хто отримує допомогу, і не вигоряла помічників. Прикладом можуть служити групи підтримки для помічників або супервізії, під час яких, з одного боку, можна обмінятися досвідом, а з іншого — зняти сильно пережиті важкі емоції і отримати допомогу від інших помічників. Це етична вимога до людей, які допомагають у такій складній сфері, як травма війни.
- Організація освітніх семінарів для батьків дітей та підлітків, під час яких батьки мають змогу навчитися, наприклад, ефективним способам подолання власного стресу та реагування на труднощі дітей.
- Співпраця з психологом у здійсненні дошлюбного виховання у формі семінару та індивідуальних консультацій (для бажаючих).
- Індивідуальні консультації — співпраця з психологом, психотерапевтом та організація безкоштовних консультаційних пунктів для парафіян.
