Різдво твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній
Різдво Пресвятої Богородиці є першим великим дванадесятим святом у церковному календарі на початку нового церковного року. І цього року воно стало першим нерухомим святом, яке святкуємо за новим календарним стилем, на який з 1 вересня перейшла УГКЦ.
Це одне з найдавніших Марійських свят. Вважається, що його походження пов’язане зі святом освячення храму, присвяченого Марії, в Єрусалимі, у четвертому столітті: це базиліка Святої Анни, де, згідно з переказом, знаходився будинок батьків Марії, Йоакима й Анни і де народилася Богородиця.
„День Різдва Богородиці, – каже святий Іван Дамаскин, – є днем всесвітньої радості, бо через Богородицю обновився увесь людський рід: смуток праматері Єви перемінився у радість”. Сьогоднішнє свято є для нас початком всіх свят, бо коли б не було Різдва Пресвятої Богородиці – не було б і Різдва Христового, не було би і світлого Христового Воскресіння, відкуплення людського роду.
Головне джерело вісток про життя Пресвятої Богородиці — це апокрифічна книга, написана близько 170-180 року, що її називають Протоєвангелієм Якова. Ця книга дала мотив для встановлення таких празників: Зачаття Богородиці святою Анною, Різдва Пресвятої Богородиці, Введення в храм та свята в честь Йоакима й Анни. Звідси довідуємося про обставини Різдва Пречистої Діви Марії, хто були її батьки та що вони звалися Йоаким і Анна.
Церква дивиться на Марію як на Матір Божу, але ще більше як на ученицю, першу християнку, яка найкраще може дати приклад і взірець християнського життя. У її вірі, у її послуху своєму Сину, у її зближенні зі своєю двоюрідною сестрою Єлизаветою та на весіллі в Кані Галилейській. А ще Марія є жінкою, яку найбільше слід наслідувати через її довіру в найтемніші моменти історії її життя та життя її Сина: народження Ісуса у вбогій стаєнці, втеча в Єгипет, сім мечів болю під Хрестом… Усі ці моменти життя супроводжуються твердим і незмінним її «так», даним Богові під час Благовіщення.
Марія як, друга Єва, за чудесним Божим промислом, теж приходить у цей світ без плями первородного гріха. Але водночас їй дається та сама свобода щодо вибору між добром і злом. Своє «так» Богові вона має право будь-коли змінити на «ні», наприклад, в розпачі під хрестом… Однак її «так» залишається незмінним до кінця. Її тверде «так» стає запорукою для Воплочення Спасителя всього людства. Обіцяного Месії, Того, хто має перемогти імперію зла. Ця перемога, яка почалася у момент Воплочення, продовжилася під час великого випробування Страстей і проявилася у повноті сяйва Його слави у день Воскресіння, має проявитися у кожному християнині, в кожній епосі. Зло з усіма його наслідками, ворожнечами, війнами, голодом, холодом, хворобами та смертю, були раз і назавжди подолані Христом! Він – наш Відкупитель проклав і нам сліди та навчив нас, як нам, в свою чергу, боротися зі злом, щоб прийти до особистого воскресіння, долаючи наслідки досі існуючого, а нерідко і пануючого гріха у світі. А це тому, що Божественна мудрість дозволяє сатані діяти до кінця світу, для того, щоб зробити Церкву і кожного християнина співучасниками боротьби і перемоги Христа, Який народився від Діви Марії завдяки її беззаперечному «так» Богові! В протилежному випадку, для того, щоб позбавити людину цієї боротьби, Господу б довелося просто запрограмувати усе людство, забравши від нього розум і волю, два чинники, за якими Бог сотворив людину. Але чи без них залишилася б людина, як образ і подоба Божа? Звичайно, що ні…
Тому у світлому пророцтві, на початку історії людства, стверджується, що не сама жінка, а Її потомство розчавить голову сатані. Потомством Марії є Христос, а в Христі і всі ми знову стали усиновленими дітьми Божими, покликаними боротися зі злом та розчавлювати голову змію, кожен у своїй епосі: «Тепер же в Христі Ісусі, ви, що колись були далекі, стали близькі кров’ю Христовою. Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом… Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі» (Еф. 2, 13-14. 19).
Він був народжений жінкою, яка є непереборним ворогом пекельного змія. Коли Бог проголошує: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою» (Бут. 3, 15), Він говорить надзвичайно глибоку річ. У божественній диспозиції Спасіння бунтівне створіння, що затягнуло людство до погибелі через співпрацю з жінкою, протистоїть іншому створінню, також жінці. Але Вона вірна і покірна, і Її обов’язок — принизити пихатого, відірвавши від нього душі, відкуплені Кров’ю Сина.
Як бачимо, все почалося з Різдва Марії, яка стала Матір’ю всіх християн. Ось чому Божі люди знають, що знаходять у неї притулок і розраду, допомогу та захист, щоб, як її потомство, роздавити голову змія в нашій епосі, який намагається ввіп’ястися нам в п’яту через різні хвороби, злидні та цю жахливу війну…
Молімося в цей святковий день Різдва Богородиці, щоб Діва Марія допомогла усьому нашому народові здобути перемогу та встановити довготривалий мир на нашій багатостраждальній землі!
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор.
