В українському прокаті зараз йдуть одразу два важливі документальні фільми про Донеччину: “20 днів у Маріуполі”, що розповідає про облогу міста в березні 2022 року, та “Євродонбас”, покликаний розвінчати радянські міфи про Донбас як про регіон, сформований під впливом росії. У добірці нижче — кілька важливих картин про Донбас, які має подивитися кожен з нас.
“20 днів у Маріуполі”
Вже обласкана нагородами стрічка Мстислава Чернова “20 днів в Маріуполі” (приз глядацьких симпатій на фестивалі незалежного кіно Sundance) розповідає про облогу міста та про український супротив. Уважний та стриманий погляд режисера, відеографа та воєнкора Мстислава Чернова здебільшого фіксує увагу на долях простих людей, мешканців міста, чиє життя назавжди змінилося чи трагічно скінчилося. Автори фіксують щоденні страждання пересічних людей: налякані діти в бомбосховищах, пограбовані крамниці та стихійні братські поховання. Історична стрічка, про яку хочеться написати “краще її би не було”, проте абсолютно зрозуміло, що її має подивитися весь світ.
У 2024 році саме “20 днів у Маріуполі” представлятиме Україну на “Оскарі” в номінації “Найкращий міжнародний повнометражний фільм”.
“Євродонбас”
Чи знали ви, що перші лікарні та парки в Маріуполі будували американці, а перші кінозали, яких тоді ще не було навіть у Києві, — бельгійці? Якщо ні, то фільм “Євродонбас” режисера Корнія Грицюка та продюсерки Анни Паленчук, скоріше за все, зруйнує ваші стереотипи, адже він має на меті розвінчати радянські міфи про Донбас та показати, що понад 100 років тому Донбас був невіддільною складовою європейської економіки.
У фільмі, наприклад, можна побачити європейську архітектуру Маріуполя, Лисичанська, Дружківки. На жаль, більшість із цих будівель такими можна побачити тільки на екрані, адже майже всі відзняті об’єкти європейської спадщини були знищені російськими військами.
“Зошит війни”
Фільм Романа Любого “запрошує глядача у сюрреалістичну подорож на фронт війни з Росією — у химерне потойбіччя, де панують закони, відмінні від звичайного світу”. Інша поведінка, інші стосунки, інший гумор. Герої прокидаються та засинають, радіють та плачуть, знімають відео та завжди відчувають, що запис може закінчитися будь-якої миті”. Цей режисерський опис насправді багато чого пояснює, адже “Зошиті війни” мало схожі на класичні документальні стрічки про війну — він створений на основі особистих знімань і записів з камер телефонів військових. Стрічка, яку неймовірно важливо побачити, адже вона дає нам можливість подивитися на бойові дії зсередини.
У 2020 році “Зошиті війни” здобули приз глядацьких симпатій та дві спеціальні нагороди.
“Поїзд “Київ — Війна”
Документальну стрічку “Поїзд “Київ — Війна” донеччанин Корній Грицюк зняв 2019 року: дивитися її у розпал повномасштабної війни і боляче, і важливо водночас. Фільм знятий у поїзді Київ — Костянтинівка, адже саме Костянтинівка після окупації Донецька стала для українців тією точкою, до якої ще можна було дістатися з Києва. Одразу за Костянтинівкою починалася сіра зона, а потім — фронт.
Дорога Київ — Костянтинівка займає 12 годин. Цей час у поїзді пліч-о-пліч проводять разом люди з різними характерами, соціальним статусом, політичними поглядами й переконаннями. Вони спілкуються, сперечаються, навіть сваряться, але говорять і їдуть в одному напрямку. І всі вони прагнуть дістатися миру.
“Будинок зі скалок”
Документальний фільм режисерів Сімона Леренг Вільмонта та Азада Сафарова, який минулого року змагався за “Оскар” в категорії “найкращий документальний фільм” — але програв стрічці “Навальний” каналу HBO. “Будинок зі скалок” розповідає пронизливу історію дитячого будинку в Лисичанську, нині окупованому росіянами. Стрічка показує будні вихованців дитячого Центру соціально-психологічної реабілітації в Лисичанську, які потрапили сюди через неспроможність батьків про них подбати. Особлива цінність фільму в тому, що її знімали без сценарію та репетицій, адже головним було — показати та задокументувати реальне життя дітей.
