24 серпня 2023-го в українському прокаті стартував показ пригодницького екшену Олеся Саніна “Довбуш”.
За перші вихідні національного прокату фільм зібрав 8,7 млн грн, обігнавши “Памфір”, “Щедрик” та “Мирний-21”. Історія про знаменитого карпатського опришка, що підняв повстання проти тодішньої влади, може стати новим рекордним блокбастером українського кіно.
Не менш захопливою, ніж видовищні сцени та карпатські краєвиди, виявилася музика до кінофільму, співатори якої – Алла Загайкевич і Олександр Чорний. З ними поспілкувалася музична оглядачка УП. Життя Наталка Писанка, яка далі оповідає, як створювалось звучання “Довбуша”.
“Довбуша” варто дивитися щонайменше двічі. Вперше – насолоджуватися картинкою на екрані, сюжетом і грою акторів. Вдруге – із заплющеними очима поринути у світ музики цього фільму.
Насправді таке органічне поєднання картинки зі звуком – результат роботи фахівців на всіх рівнях: від задуму режисера – до запису музики на нотному стані – потім до виконання музикантами і зведення звукових доріжок. І все це під пильним наглядом консультантів: Остапа Костюка й Ірини Федун – з гуцульського побуту й етномузикології, Анни Гадецької – з барокової музики.
Робота над музичним оформленням “Довбуша” тривала кілька років, власне, як і робота над самою стрічкою. Композиторка Алла Загайкевич, яка вже не вперше працює з режисером Олесем Саніним (раніше створила музику до “Мамая” і “Поводиря”), згадує, що все почалося з осені 2018-го. Спершу вона готувала музику “в кадрі” – ту, що звучить на весіллі у сні Олекси Довбуша, на марші польського війська, барокового військового ансамблю шляхти, плачі-відспівування на похороні…
Початок роботи був насичений фольклорними експедиціями, роботою з архівами Львівської музичної академії, знавцями фольклору Гуцульщини… Тут композиторці неабияк допомогли режисер фільму “Жива ватра” Остап Костюк та етномузикологиня Ірина Федун.
Спершу було зроблено студійні записи народних виконавців та музикантів барокового ансамблю Open Opera Ukraine. І вони одразу пішли в кадр. Перша створена “музика” фільму – військова маршова мелодія на копіях старовинних флейт, на яких грали хлопці з Львівської музичної десятирічки.
Для Олександра Чорного це перший досвід співавторства у написанні музики до кінофільму. Раніше він працював з режисером Станіславом Капраловим (горор “Let It Snow” та пригодницький екшн “Егрегор”), а також режисером Любомиром Левицьким (документальний фільм “Йди за мною”).
“Я ПОЧАВ РОБОТУ НАД ФІЛЬМОМ ВЖЕ ТОДІ, КОЛИ БУЛИ ГОТОВІ ДЕКІЛЬКА ВЕРСІЙ САУНДТРЕКУ. МОЄ ЗАВДАННЯ ПОЛЯГАЛО В ТОМУ, ЩОБ ВНЕСТИ НОВІ РІШЕННЯ В ЗВУЧАННЯ ФІЛЬМУ, ПРАЦЮЮЧИ ЯК ІЗ МУЗИКОЮ АЛЛИ ЗАГАЙКЕВИЧ, ТАК І З ВЛАСНИМ МАТЕРІАЛОМ. ЯК КІНОКОМПОЗИТОР, Я ВИХОВУВАВСЯ НА АМЕРИКАНСЬКОМУ КІНО, ТОЖ ВИКОРИСТАВ ЦЮ “ОПТИКУ” ДЛЯ РОБОТИ НАД ДОВБУШЕМ, ДОДАВШИ В САУНДТРЕК ЕЛЕМЕНТ “АМЕРИКАНСЬКОЇ” НАРАТИВНОСТІ, ПРОЦЕСУАЛЬНОСТІ”, – РОЗПОВІВ ОЛЕКСАНДР ЧОРНИЙ ДЛЯ УП.ЖИТТЯ.
Разом із режисером композитори були в постійному пошуці різних, іноді невловимих настроїв, вирішували, що треба переробити, а що – скомбінувати.
“ПЕВНОЮ МІРОЮ МУЗИКА, НАД ЯКОЮ МИ ПРАЦЮВАЛИ, ПОСТІЙНО МЕТАМОРФОЗУВАЛА, ОПРИЯВНЮЮЧИ РІЗНІ ЇЇ ГРАНІ: ЕТНІЧНУ, ГОЛІВУДСЬКУ, ЕМБІЕНТНО-ЕЛЕКТРОННУ, СИМФОНІЧНУ“, – ДОДАВ ОЛЕКСАНДР ЧОРНИЙ.
І в такій стилістичній і смисловій синкретичності полягає унікальність музичного оформлення “Довбуша”: електронна музика перетікає в епічні мелодії ліри у виконанні Гордія Старуха, а перкусія комбінується вокальними ефектами Максима Бережнюка. Все це – на тлі автентичної музики, яка звучить в кадрі: гуцульської, барокової (сцени з поляками), румунської…
За чотири роки робота над фільмом розвивалася у різних напрямках: музичне рішення доволі кардинально “гойдалося” між абсолютно фольклорним чи “умовно авторським”. Було багато творчих пошуків – спільних для режисера й композиторки Алли Загайкевич.
“НАМ СПОЧАТКУ ВСЕ ПОДОБАЛОСЯ ОБИДВОМ… А ПОТІМ МИ РАЗОМ РОЗУМІЛИ, ЩО “ЦЕ НЕ ТЕ”… ТОМУ ТЕ, ЩО ЧУЄМО У ФІЛЬМІ – ЦЕ, НАПЕВНО, ЧЕТВЕРТА ВЕРСІЯ МУЗИКИ“, – ПОДІЛИЛАСЬ В КОМЕНТАРІ УП.ЖИТТЯ АЛЛА ЗАГАЙКЕВИЧ.
Проте кінцевий результат вражає. Сидячи в кінозалі, ти ніби фізично відчуваєш подих гір. Це не просто збіг, а закадрова присутність етномузиканта Максима Бережнюка: саме він чудово “дихає” в усіх опришківських сценах. Гуцульські мотиви передані співом Сусанни Карпенко, гоєканням Сергія Охрімчука, народним співом виконавиць з села Замагора Верховинського району, голосами акторів й акторок з Івано-Франківского театру.
Весь матеріал на основі фольклорних тембрів – синтетично згенерований.
“МЕНІ НАЙБІЛЬШЕ СПОДОБАЛОСЬ ПОЄДНУВАТИ СУЧАСНІ ТЕХНІКИ ГРАНУЛЯЦІЇ (РОЗЩЕПЛЕННЯ ЗВУКУ – РЕД.) З АРКАНОМ, ФОЛЬКЛОРНИМ СПІВОМ. НАПРИКЛАД, ЦЕ ЧУЄМО В КІНЦІ СЦЕНИ ПОГРАБУВАННЯ – ТАКИЙ ТРОХИ “БОЖЕВІЛЬНИЙ АРКАН””, – КАЖЕ АЛЛА ЗАГАЙКЕВИЧ.
Вражає перелік музичних інструментів, які звучать у фільмі: дримба, діджириду, різні види цимбал, флояра, тилинка, ліра, окарини, трембіти, мисливські ріжки, торбан, сурма (шалмей), чуємо і бароковий ансамбль з клавесином, барокові флейти… Один і той самий інструмент може видавати різні звуки – завдяки різним прийомам гри, наприклад, смичком на бандурі.
У фільмі можна почути і виконання Олександра Чорного: щипкові звучання у сценах з Іваном Довбушем і його ватагою – це звучання ліри, яку змайстрував режисер картини Олесь Санін.
Музика у “Довбуші” – всепроникна, вона прицільно точно передає настрій сцени або ж характер героїв. Згадаймо трохи моторошний епізод у спальні княгині Яблуновської. Антигерої стрічки кохаються, а в цей час біля їхнього ліжка музикант грає на торбані. Або ж сцену промови графа Потоцького з княгинею Яблуновською у соборі, коли звучить орга́н. І його звучання здається дещо зверхнім, як і обоє паничів.
Навіть коли вальяжна музика звучить у корчмі, чуємо чийсь вигук захвату: “Я би душу продав, аби тако грати!”
Кілька музичних епізодів викликають бажання усміхатися або ж реготати. Це народна сороміцька коломийка “А я бідний сиротина…”, яку в кадрі співає Олексій Гнатковський, виконавець ролі Івана Довбуша. Або ж епізод перед вирішальним боєм з польською армією, коли один з опришків каже: “Чуєте? – Тільки музикантів не стріляйте”.
У фільмі можна виокремити кілька лейтмотивів, наприклад, тема героя Довбуша, передана тембром ліри. Цю тему Алла Загайкевич написала давно, вона мала кілька тембрових варіантів, але саме Олександр Чорний запропонував дуже виразний варіант з лірою (виконання Гордія Старуха). Є й інші лейтмотиви – тема братів, тема бартки.
Це справжня вибухова суміш – поєднання, здавалося б, непоєднуваного: фольк-виконавців (Сергій Охрімчук, Максим Бережнюк) із академічними музикантами (віолончеліст Віктор Рекало, контрабасист Назарій Стець) і джазового барабанщика Алекса Фантаєва. Так народилася тема опришків – жорстка, безкомпромісна. Але це й була ідея режисера.
“ІДЕЯ САМЕ В ТАКІЙ ЖОРСТКОСТІ. РЕЖИСЕР ВИМАГАВ ДРАЙВУ. Є ЩЕ ТРИ ВАРІАНТИ ЦІЄЇ МУЗИКИ. КОМБІНАЦІЯ ДИКИХ ГУЦУЛІВ ТА ЗУХВАЛИХ ПРОФІ СПРАЦЮВАЛА“, – ПРОКОМЕНТУВАЛА АЛЛА ЗАГАЙКЕВИЧ.
Складність концепції, на думку композиторки, полягала у тому, аби розказати про вічну тему міфу героя, як про щось живе, актуальне.
“КОЛИ ПОЧИНАЄШ ПРАЦЮВАТИ З ФОЛЬКЛОРНИМ ТА ІСТОРИЧНИМ МАТЕРІАЛОМ, ВСЕ БІЛЬШЕ ВІДЧУВАЄШ НЕОБХІДНІСТЬ РОЗРОБКИ ДУЖЕ ДІЄВОГО, МАЛО НЕ ЖОНГЛЕРСЬКОГО СУПЕРЖИВОГО ЗВУЧАННЯ“, – ПОЯСНЮЄ АЛЛА ЗАГАЙКЕВИЧ.
Фільм тримає глядача у напрузі завдяки чіткій ритмічній структурі ударних інструментів. Алла Загайкевич впевнена, що Олександр Чорний зміг реалізувати прагнення Олеся Саніна максимально тримати ритм сцен. Олександру вдалося зробити показову інтеграцію музики в яскравий саунд-дизайн Валерія Хілобока.
