Храму Покрови Пресвятої Богородиці, що у селі Сопові Коломийської єпархії виповнюється 170 років.
Про славний ювілей повідомив парох храму, отець Олег Ткачук, який зателефонував парафіянці церкви пані Діані Мотрук, котра ще донедавна була прессекретарем Коломийської єпархії. Нині жінка з родиною проживає у Львові, але завжди допомагає і єпархії, і храму рідного села.
…«Дзвонить парох. Як завжди, бадьорим голосом розпитує про життя, а між тим нагадує, що в селі наближається празник. «Минає 170 років з часу посвячення нашої церкви», – промовисто додає. І тут я лишаю тарілки на кухні, сідаю на диван, аби вмістити це в голові. Отець звично заходиться розповідати про тамтешні справи, а я сиджу і думаю: «170. Ого, аж 170! Мені завжди здавалося, що знаю цю парафію все своє життя, а це навіть не половина…», — написала у соцмережах пані Діана.
Церкву побудували ще 1852 року, а посвятили в 1853 році. За документами Львівських фондів Галицької фінансової прокуратури і Галицького намісництва у ІІ-ій половині XVIII сторіччя, церква була дерев’яною, покрита гонтою. Поруч були стодола і стайня.
У 1901 році гонти замінили бляхою. У радянські атеїстичні часи, коли храми зачиняли, нищили, робили там склади міндобрив, спортзали, клуби, святиня у Сопові не діяла лише два роки (1962-1964). У часи підпілля УГКЦ Літургії відправляли і в будинках побожних селян. Зокрема в Сопові служили Владика Софрон Дмитерко та знаний священник підпілля, отець Василь Кривульчак. Коли настала Незалежність України, то жителі села одноголосно прийняли рішення, аби храм повернувся у лоно УГКЦ.
А ще церква у Сопові знана тим, що тут 10-річний Любомир Гузар, майбутній Патріарх УГКЦ, вочевидь натхненний Святим Духом, визначив свою долю та сказав, що хоче служити Господу. За словами пароха церкви, отця Олега Ткачука, майбутній Патріарх приїздив у село до родичів. Із 1936 до 1946 років у сільському храмі служив отець Іван Грабовецький, чоловік тітки Любомира Гузара. Дружина священника, пані Анна, була рідною сестрою матері майбутнього Глави УГКЦ. Гузари, які жили у Львові, робили своєрідний літній обмін дітьми: Любомир та старша сестра Марта два роки поспіль (1942-1943) їхали до тітки в село, а дві доньки Грабовецьких — Романія та Лідія жили у Львові. І хоча тривала Друга світова війна, діти жили своїм життям.
У Сопові Любомир та Марта гралися із сільськими дітьми, бігали на річку Сопівку. Дядько навчив Любомира плавати, ловити рибу і раків. Також брат з сестрою щодня ходили до церкви, багато читали, бо в отця Грабовецького була велика бібліотека. За спогадами старожилів, які вже, на жаль, відійшли у вічність, малому Любомиру дуже подобалося у затишному сільському храмі. Хлопчик був зачарований співом церковного хору, щирими молитвами та вірою жителів села. Одного разу він сказав своєму дядькові, отцеві Івану, що хоче бути з Богом та служити Йому. Напевно, так Бог кликав майбутнього Патріарха, що у 10-річному віці він фактично визначив свою долю.
У 1944 році Гузари поїхали в Австрію. Любомир продовжив навчання в українській гімназії міста Зальцбург. А його сопівська родина залишилася в Україні та зазнала гонінь від радянської влади. У Великодній вівторок 1946-ого року, перед Вечірньою, отця Грабовецького заарештували та засудили на 10 років сибірських таборів. Його дружина з доньками переїхали до Коломиї та дочекалися його. Отець Грабовецький з дружиною поховані в Коломиї.
…Минули роки. Про те, що Патріарх Любомир бував у Сопові, дізналися випадково. Коли поважному архіпастирю було за 80, він познайомився з монахом Рафаїлом Стефураком, який є уродженцем Сопова та служив у Києві. «А я бував малим у Сопові», — зізнався Патріарх. Згодом отець Рафаїл розповів про це отцеві Олегові Ткачуку, а той — людям. На жаль, через поважний вік та погане здоров’я Владика Любомир Гузар не зміг приїхати до Сопова, хоча дуже хотів. Зате Патріарх написав послання до жителів села, яке увіковічнили на таблиці, що є зараз на церкві. Також на храмі є пам’ятна дошка отцеві Іванові Грабовецькому. У 2016-му році на відкриття дошки до Сопова приїжджала пані Марія Рипан, похресниця та племінниця Любомира Гузара, донька його сестри Марти.
..Зараз церква Покрови Пресвятої Богородиці в Сопові — великий духовний та культурний осередок. На свята жителі села завжди одягають народні костюми. При храмі є різні види соціального служіння. А парафія жива та активна. Жителі Сопова часто ходять на різні прощі, а в селі приймають і допомагають паломникам з інших міст та сіл. Тут організовують табори, допомагають бідним. А в непростий воєнний час допомагають захисникам України та постійно моляться за мир, спокій, здоров’я вояків і упокій тих, хто віддав життя за незалежність нашої держави.
Сабіна РУЖИЦЬКА
