«Вставай, хто живий, в кого думка повстала! Година для праці настала!». Ці рядки з вірша «Досвітні вогні» Лесі Українки можна вважати життєвим кредо Богдана Шиптура – композитора, заслуженого діяча мистецтв України, для якого самовіддана праця на благо української держави, рідного Прикарпаття є незмінним творчим орієнтиром.
Митець збагатив українську музичну культуру творами різних жанрів – хоровими, камерно-інструментальними, вокальними композиціями, фортепіанними п’єсами й обробками українських народних пісень. Його музика є в репертуарі багатьох колективів, зокрема таких відомих на Івано-Франківщині й далеко за її межами як Муніципальний камерний хор «Галицькі передзвони», Національний академічний гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія», Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України, струнний ансамбль «Quatro Corde». Хорові твори Богдана Шиптура звучать у виконанні хорів «Кредо», «Cantemus», а також Муніципальної академічної чоловічої хорової капели ім. Л. Ревуцького (м. Київ), з якими вона неодноразово виступала у містах Західної Європи. Фортепіанна, вокальна та хорова музика композитора є надзвичайно популярною в культурно-освітньому середовищі української діаспори Канади та США. А пісня «Місто моє» на слова Я. Дорошенка вже давно стала неофіційним гімном і справжнім музичним символом Івано-Франківська – міста, дорогого серцю композитора.
Своїми творчими досягненнями, за словами Богдана Шиптура, він зобов’язаний своєму наставнику і викладачу у Львівській державній консерваторії ім. М.В. Лисенка – видатному українському композиторові Анатолію Кос-Анатольському. Саме йому, автору пісенних шедеврів, котрі збагатили національну музичну спадщину, належить фраза, яка стала крилатою: «рідна пісня завжди була останнім бар’єром, який боронив нас перед втратою національного самоусвідомлення». Тож невипадковим є інтерес і Богдана Шиптура до української пісні – він перейняв від свого учителя бережливе ставлення до фольклору, залюбленість у самобутню красу народних мелодій.
Упродовж періоду незалежності нашої держави популяризація фольклору як могутнього патріотичного та національно-виховного чинника стала домінуючим явищем. Богдан Шиптур не залишився осторонь цього процесу. Написані ним у 2000-х роках три зошити «Українських народних мелодій в легкій обробці для фортепіано» не лише збагатили тогочасний педагогічний репертуар різножанровими зразками національного фольклору, а й мали важливе культурно-естетичне значення: їх видання сприяло відродженню гарних українських традицій домашнього музикування. Особливого змісту це набуло в середовищі міської молодіжної культури, в умовах «боротьби» між потужною хвилею шоубізнесу і академічною музикою.
Сьогодні, в часи важкої кровопролитної війни України з російськими загарбниками, відстоювання свободи і наших ідеалів, виховання підростаючого покоління в національно-патріотичному дусі є вкрай важливим. Видання нової збірки Богдана Шиптура – «Фортепіанний альбом для дітей та юнацтва» – це відгук композитора на актуальні запити переформатування українського суспільства і вагомий внесок до українського музичного фонду. Збірка складається з двох частин: у першій представлені обробки українських народних мелодій, а у другій – авторські композиції, тож переплелися фольклорний та професійний пласти музичного мислення митця. Перша частина стала своєрідним підсумком творчих здобутків Богдана Шиптура в жанрі фортепіанної обробки української народної пісні. До неї увійшли кращі зразки опрацьованих композитором мелодій, які були видані раніше у вищезгаданих трьох зошитах: це побутові ліричні пісні («Місяць на небі, «Ой чий то кінь стоїть», «Рости, рости, черемшино», «Ой не світи, місяченьку», «Ніч яка місячна», «Ой на горі сніг біленький»), жартівливі («Ой Марічко, чичері», «Чорні очка»), народні танцювальні мелодії («Аркан», «Коломийка», «Шустер-полька», «В’язанка гуцульських мелодій»), відомі колядки й щедрівки («Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Ой сивая зозуленька»), стрілецькі й повстанські («Їхав козак на війноньку», «Гей там на горі Січ іде», «Повіяв вітер степовий», «За Україну») та ін. Також композитор подає власний варіант обробки стрілецької пісні «Ой у лузі червона калина» і Державного Гімну України «Ще не вмерла України і слава, і воля», що ще більше підкреслює національно-патріотичну спрямованість альбому, адже нині обидві мелодії є символами боротьби нашого народу за свободу. Завершується перша частина збірки п’єсою-молитвою «Через поле України ішла Божа Мати», що є знаковою рисою цього альбому, оскільки слова і мелодія належать батькові композитора – Василю Шиптуру. Ще раніше Богдан Васильович зробив хорову обробку цієї пісні, котра стала однією із найвідоміших композицій автора і часто звучить з концертної естради.
У другій частині альбому композитор презентує свої авторські твори. Тут Богдан Шиптур застосував традиційний дидактичний принцип опанування грою на інструменті – від простого до складного. Особливо це демонструють десять етюдів, в яких автор відходить від їх суто інструктивного призначення, а наділяє художніми рисами і підкреслює жанрову основу (Етюд-вальс, Етюд-марш, Етюд-коломийка, Етюд-пісня).
Богдана Шиптура дуже приваблює карпатська тематика, про що свідчать назви творів («Карпатський марш», «Карпатська сюїта», «На Верховині», «Коломийка»), які викликають аналогії зі схожими програмними п’єсами його видатного вчителя А. Кос-Анатольського. Це композиції, переважно, розгорнутої форми, в котрих автор щедро використовує прийоми звуконаслідування, імітацію звучання народних інструментів, сучасну музичну лексику, специфічний ритмічний орнамент і ладогармонічну мову, притаманну гуцульському фольклору. Як зазначив сам автор, він «прагнув поєднати характерні стильові властивості народної музики із сучасними виразовими засобами гармонії, елементами поліфонії, добитися інтонаційно-образного перевтілення основної пісенної теми». Яскрава образність, імпровізаційний характер та віртуозний виклад творів дозволяють поставити їх в один ряд із концертними опусами видатних українських композиторів минулого століття – М. Колесси, Н. Нижанківського, А. Кос-Анатольського.
До деяких своїх п’єс Богдан Шиптур задекларував присвяту, що виглядає дуже зворушливо й шанобливо: так, «Пісню без слів» він присвятив своїй доньці Любі, «Карпатську сюїту» – онучці Зої і всім українським дітям «з побажанням жити у мирній, заможній і щасливій Україні», а «Український марш» – сину Зеновію та всім добровольцям, котрі зараз знаходяться на фронті і захищають рідну землю.
Завдяки образно-емоційній виразності, розмаїтій жанровій палітрі, доступності художніх і технічних завдань, п’єси, що увійшли до збірки, вже здобули популярність і активно використовуються в педагогічному репертуарі. Сьогодні, як слушно зауважив у передмові до «Фортепіанного альбому для дітей та юнацтва» Ігор Глібовицький, кандидат мистецтвознавства, викладач-методист Івано-Франківського фахового музичного коледжу ім. Д. Січинського, у час трагічних випробувань, які випали на долю нашого народу, «…особливо актуальним постає питання збереження українського духу, самобутньої культури, рідної мови, тобто всього того, що об’єднує українців різних поколінь […]», тож, безперечно, видання збірки сприятиме збільшенню кола шанувальників як творчості Богдана Шиптура, так і української музики загалом.
Це вже третя збірка, видана композитором за останні роки. У 2021 році вийшло повне зібрання хорових творів митця, котре стало вагомим внеском у культурно-музичне життя хорового мистецтва України. А у 2022 році світ побачили «Пісні та романси», куди увійшли вокальна лірика та духовні твори композитора, які складають концертний репертуар знаних співаків. У царині вокального мистецтва Богдан Шиптур проявив свій особливий талант композитора-пісняра, створивши солоспіви на слова Івана Франка, Тараса Шевченка, Володимира Сосюри, а також відомих поетів-земляків – Ярослава Дорошенка, Галини Турелик, Романа Юзви, Степана Пушика та ін. Твори відзначаються особливою мелодичністю, притаманній українській народній пісні, і чітко продуманою драматургією.
Любов до української пісні Богдан Шиптур успадкував від свого батька і першого вчителя – Василя Шиптура, організатора аматорського хору с. Радча Івано-Франківської області, який став одним із найвідоміших самодіяльних колективів не лише на теренах України, а й всього колишнього Радянського Союзу. Зростання у творчій атмосфері вплинуло на подальший життєвий шлях Богдана: спочатку навчання в Івано-Франківському державному музичному училищі ім. Д. Січинського, Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка, а далі – плідна мистецька діяльність і багаторічна педагогічна праця у рідному музичному училищі. Багато років поспіль Богдан Шиптур керував Івано-Франківською обласною спілкою композиторів України. За вагомі творчі досягнення був удостоєний у 2000 році обласної премії імені Василя Стефаника в галузі мистецтва.
Богдан Шиптур святкує свій день народження у важливу для кожного українця й українки дату – 24 серпня, у День Незалежності нашої держави. Його активна сподвижницька діяльність у розвитку музичного професіоналізму, у розбудові національної культури – це найкращий приклад служіння своїй Батьківщині.
Ірина НОВОСЯДЛА,
кандидат мистецтвознавства,
доцент кафедри методики музичного виховання та диригування Прикарпатського національного університету ім.В. Стефаника
