У книгарні «Є» письменник, лауреат Шевченківської премії Тарас Прохасько презентував збірку 33 есеїв «Бурчак», написану після повномасштабного вторгнення. Батько трьох синів, наймолодший з яких пішов у перший клас, говорив з калушанами про досвід дітей, на долю яких випала війна.
У коментарі «Вікнам» Тарас Прохасько зазначив, що ідея збірки полягає в тому, що життя людини залежиться від того, як вона його сприймає та як собі про нього розповідає.
«Ідея полягає в тому, що є якийсь певний процес, який варто проробити кожному, це згадування чогось… І ці есеї — це певні спроби нагадування собі про самого себе».
Назва «Бурчак» має багато значень. Але автор спинився на чеській назві:
«То є таке молоде вино. Воно ще не вино, коли ферментує виноградний сік і робиться так звана «брага». І власне цей підхід до спогадів нагадує таку ферментацію. Це є ще до того, коли ми самі собі озвучимо спогади якими вони є. Наші спогади потім залежать від того, як ми самі собі про них розказуємо. А це є той момент, коли спогади виринають і ти їх ловиш і вони бурчать. «Бурчак» — це коли спомини й слова переводиш у відчуття».
Тарас Прохасько зізнався, що був раніше в Калуші багато разів. Але з презентацією книги — вперше. Письменник додав, що вважає Калуш одним із важливих осердь Галичини.
На запитання, що найбільше подобається в письменницькій справі, жартома відповів: не потрібно рано вставати. Тарас Прохасько вважає свою справу способом життя.
«Це робота, яка не має графіку. Я люблю рано вставати, але я не люблю, коли є примус. Ще мені подобається в цій роботі, що в ній роботі немає перерв, вихідних, ні вакацій, ні відпусток. Коли ти в цьому живеш, то щоденне життя стає роботою, а робота стає щоденним життям і його неможливо відділити й не можна вигнати з голови, де б ти не був. Я не відчуваю вихідних. Літератор не має відпустки. Те все, що є у його голові — те не має ніякого графіка».
Модератором зустрічі виступила калуська поетеса, педагогиня Калуського ліцею №10 Тетяна Юзьв’як. На творчій зустрічі йшлося про українську ідентичність і виховання дітей в умовах війни.
Письменник зазначив, що війна не стала для нього новиною, адже триває впродовж багатьох століть. Відчував, що це станеться. Каже, що насправді українці давно живуть у воєнному стані, проте зараз все стало очевидним.
У Тараса Прохаська — троє синів. Наймолодший цьогоріч пішов у перший клас. На дітей цього покоління припало багато випробувань, зокрема коронавірус та війна. Проте письменник вважає, що діти, зрештою, мають набиратися свого досвіду, своїх переживань. Завдання батьків — допомагати їм всьому, розповідати, бути опорою. Проте це не убезпечить дітей їх від того, що вони ці події можуть запам’ятати по-своєму. Але і дорослі насправді безпорадні перед тим, що зараз відбувається, вважає письменник.
«Син знає, що зараз війна. Він пережив смерть нашого близького товариша. Вони з дітьми товариша влаштовували похорон мухи з почестями й мені здається, що це нормально, бо яка реальність, такі і забави», — поділився Тарас Прохасько.
Зараз важливо говорити, що Україну породила не війна і ми не народилися на пушці: ми були довго, маємо куди обернутися і знаємо, на чому стоїмо. А теперішня війна могла би закінчитися, якби всі сказали, що ми ніякі не «укрАінци», вважає Тарас Прохасько.
