Мальовнича Рожнятівщина, яка є брамою в Центральні Горгани, досі вражає первозданною природою. А ще оповита таємницями та легендами. Зокрема, звісно, про Олексу Довбуша. Кажуть, і на цих землях він заховав свої скарби, пише Репортер.
Мешкав у Рожнятові й адвокат Роман Курбас, стрий драматурга Леся Курбаса, якого більшовики розстріляли в урочищі Сандармох. Працював тут повітовим лікарем фундатор української медицини Євген Озаркевич, рідний брат письменниці Наталії Кобринської. В Озаркевича часто гостювали Іван Франко і Михайло Павлик. Поет навіть малював паркан довкола хати. На жаль, будинок лікаря Озаркевича не зберігся, а от парк Франка у Рожнятові є.
Спершу був замок
Звісно, перше, що пропонують побачити туристові у Рожнятові – це замок-палац Станіслава Скарбека. Так, спершу будівля була замком. Правда, точних даних, коли саме його звели, немає. Одні дослідники схиляються до XIV століття, інші – до XVII. Саме тут у 1648 році місцеві повстанці давали відсіч полякам. І завдяки великим підземним тунелям їм вдалося врятуватися.
Нове дихання у рожнятівський замок влив Станіслав Скарбек, меценат будівництва Львівського театру імені Заньковецької. Ймовірно, за його ініціативи замок перебудували на палац.
Декор нової будівлі – неоготичний стиль. Мав також і фортифікаційні мотиви. На подвір’ї садівники розбили великий дендрологічний парк, який спускався до ставу. В ньому віддзеркалювався весь палац. А від палацу до костелу вела розкішна липова алея, яку з часом охрестили – «липова вулиця».
За словами історика Зеновія Федунківа, в палаці Скарбек організовував театральні вистави. Крім палацу, як розповів краєзнавець Любомир Михайлів, Станіслав Скарбек побудував у містечку цегельню, гуральню, водяний млин, броварню і ткацьку майстерню. Тобто тоді воно розвивалось на повну.
Дослідження чекають
Нині рожнятівський палац – пам’ятка місцевого значення. З 1906 року тут розташовувався повітовий суд, а сьогодні – відділення поліції. Про те, що це замок з історією, нині можна лише здогадуватися за шестигранною кутовою баштою.
За словами Любомира Михайліва, було б доцільно віддати замок під музей, адже там зовсім недосліджені підземні ходи, які б відкрили чимало таємниць.
А за радянської доби в підвалах замку була тюрма НКВД. Є сподівання, що ґрунтовні дослідження все-таки незабаром розпочнуться.
Зі святинь поглумилися
Неподалік замку на підвищенні була колись ще одна пам’ятка архітектури – римо-католицький костел, збудований 1703 року. Правда, його, як і замкові вежі та синагогу, знищили московити. Попросту підірвали, як це вони, зазвичай і робили. Залишився тільки фундамент.
Та ще й поглумилися зі святих місць. Де був храм, зробили бойню і склад металобрухту, а на місці синагоги побудували будинок культури. Це вже пізніше неподалік костелу місцеві мешканці звели пам’ятник Тарасу Шевченку.
Заступник селищного голови Рожнятова Василь Мацевко згадує неподалік селища і про монастир. А точніше – у Сваричеві. Про це свідчить навіть урочище Підмонастир. А у сусідньому селі Берлоги збереглася монастирська церковця, де є давній образ Божої Матері.
Фортифікований двір Балабана
Не менш захопливим на Рожнятівщині є селище Перегінське, яке колись було містечком. Про це вказує ратуша з годинником. Тутешньою родзинкою є замок польського магната Олександра Балабана, племінника відомого львівського єпископа Гедеона Балабана.
Побудований близько 1630 року, хоча замком його важко було назвати. Швидше фортифікований двір, навколо якого був рів із водою та височіли три сторожові вежі. Крім панських покоїв, були ще прибудови для прислуги, пекарня, млин та інші господарські приміщення. За словами авторки книги «Моє Перегінське: історія і сучасність» Любові Бойко, цей замок охороняли 240 польських жовнірів.
Після смерті Олександра Балабана, власником маєтку став шляхтич Станіслав Яблоновський. Будівля збереглася до нашого часу й нині перебудована, на жаль, під приватні помешкання, хоча замок XVII століття вважається пам’яткою архітектури.
Загалом родина Балабанів гербу Корчак залишила значний слід на Івано-Франківщині. Тут варто згадати про Гедеона Балабана, який мав родинний маєток у Стратині, що на Рогатинщині. Саме у Стратині єпископ заснував друкарню, яка згодом стала основою друкарні Києво-Печерської лаври. Працював Гедеон Балабан разом із Памвою Бериндою, уродженцем Єзуполя, де нині можна зустріти пам’ятник цьому видатному графіку та релігійному діячеві.
Крім замку Олександра Балабана, у Географічному словнику королівства Польського в Перегінському згадується і про два монастирі – святого Онуфрія та Василіанський на горі Сергій. Перший знищили татари, а другий зруйнований у 1744 році та приєднаний до Крилоського монастиря. Нині в селищі діє монастир Різдва Пресвятої Богородиці Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.
Доменна піч і цех залізної руди
Ще однією пам’яткою Рожнятівщини є Ангелівська домниця. Поселення, де виробляли залізну руду, заснував у 1810 році митрополит УГКЦ Антоній Ангелович.
До 1812 року тривало заселення того місця, а також будова доменної печі та інших будівель, зведення яких коштувало 252 000 злотих. Але ангелівський цех діяв усього шість років.
У 1818 році його закрили. Під час Першої світової війни російська армія майже зруйнувала комплекс. Вціліла лише споруда доменної печі.
«Господар Перегінської пущі»
Саме під такою назвою видав свій фотоальбом особистий фотограф Андрея Шептицького, уродженець Рожнятівщини, Ярослав Коваль. Сюди ввійшли 35 фотографій про перебування митрополита в Підлютому 1935 року.
Урочище Підлюте біля села Осмолода – місце особливої аури. Саме тут серед неймовірної гірської природи із цілющими сірководневими джерелами розкинулася колишня лікувально-відпочинкова резиденція митрополита Андрея Шептицького. На початку XX століття вона вважалась одним із найкращих курортів Європи.
В урочище приїжджали відпочивати й лікуватися з усієї Австро-Угорщини, а згодом Польщі. Для зручності гостей збудували вузькоколійну дорогу, подібну до Карпатського трамвайчика. До слова, колись на цій вузькоколійці працював батько Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава. Нині ведуться розмови про відбудову вузькоколійки, адже доброї дороги немає і до урочища вкрай важко добратися.
Навпроти «Кедрової палати» Андрея Шептицького є кам’яний ґрот, який зберігся донині. В цьому ґроті митрополит сповідав вірян, а в невеличкій дерев’яній церковці відправляв літургії. Нині замість дерев’яного храму милує око ошатна святиня.
Саме в цьому райському куточку і вдалося Ярославу Ковалю зафіксувати чимало відомих особистостей XX століття: Олексу Новаківського, Ірину Вільде, брата митрополита Климента Шептицького, генерала УГА Мирона Тарнавського та інших.
У радянську добу резиденцію перетворили на відпочинкову базу для полювання партфункціонерів. А в 1970-х за нез’ясованих обставин виникла пожежа, й резиденція повністю згоріла. Її відбудували, нині весь комплекс є Реколекційним центром Івано-Франківської єпархії УГКЦ.
Урочище Підлюте цікаве й тим, що тут проходили вишкіл пластуни. Галявину в урочищі Сокіл, що біля Підлютого, їм офірував митрополит Андрей Шептицький. Відтак майстри разом із пластунами звели будинки у стилі гуцульських гражд. Таборується тут патріотична молодь і сьогодні.
Нині Підлюте – це не лише райська оаза Рожнятівщини, а й місце реколекцій-навчань для священників. Також Івано-Франківська архієпархія УГКЦ за ініціативи митрополита Володимира Війтишина реалізує тут дитячий проєкт «Веселі канікули з Богом».
