Щоб чинити поступ у розпізнанні, Церква повинна вислухати всіх. Учасники синодальної асамблеї у Ватикані звернулися до Божого люду з листом, в якому діляться пережитим досвідом і деякими думками щодо подальшого шляху, що приведе до другої сесії в жовтні наступного року.
«Дорогі сестри, дорогі брати, завершуючи роботу першої сесії XVI Звичайної загальної асамблеї Синоду Єпископів, хочемо разом з усіма вами подякувати Богові за прекрасний і багатий досвід, який ми щойно пережили. Ми прожили цей благословенний час у глибокому сопричасті з усіма вами. Ми були підтримані вашими молитвами, приносячи з собою ваші очікування, ваші запитання, а також ваші побоювання», — цими словами розпочинається «Лист до Божого люду», яким учасники синодальної асамблеї діляться з усіма пережитим досвідом. Він був проголосований на початку 18-го загального зібрання, що відбулося 25 жовтня 2023 року після обіду. Про це повідомляє українська редакція «VaticanNews».
Безпрецедентний досвід
Учасники синоду згадують, що минули два роки після того, як Папа Франциск розпочав тривалий процес слухання та розпізнання, «відкритий на увесь Божий люд», важливим етапом якого стала сесія у Ватикані. «Багато в чому це був безпрецедентний досвід. Вперше на запрошення Папи Франциска чоловіки і жінки були запрошені, силою свого хрещення, сісти за один стіл, щоб взяти участь не тільки в дискусіях, але й у голосуванні на цій Асамблеї Синоду Єпископів», — читаємо в листі, автори якого стверджують, що «послуговуючись методом спілкування у Святому Дусі», вони в покорі ділилися «багатствами та вбогістю» спільнот з усіх континентів, які вони представляють, «стараючись розпізнати, що Святий Дух хоче сказати Церкві сьогодні». «Таким чином, ми також відчули важливість сприяти взаємному обмінові між латинською традицією і традиціями християнського Сходу. Участь братніх делегатів з інших Церков та церковних спільнот глибоко збагатила наші дискусії», — зазначають вони.
У контексті глибоких криз
Лист не оминає увагою того, що асамблея відбувалася в контексті кризи, яку переживає світ, а деякі учасники прибули з країн, де шаленіє війна. «Ми молилися за жертв людиновбивчого насильства, не забуваючи про всіх тих, кого злидні та корупція штовхнули на небезпечні шляхи міграції. Ми запевнили в нашій солідарності та відданості пліч-о-пліч з жінками та чоловіками, які на кожному місці в світі трудяться як ремісники справедливості та миру», — наголошують учасники синодального зібрання.
В слуханні та наверненні
Не менш важливим був і духовний аспект асамблеї, під час якої значний час «було відведено мовчанню, щоби сприяти шанобливому слуханню та прагненню сопричастя в Святому Дусі». «День за днем ми відчували наполегливий заклик до душпастирського та місіонерського навернення. Адже покликання Церкви — звіщати Євангеліє, не зосереджуючись на собі, а віддаючи себе на служіння безмежній любові, якою Бог любить світ», — читаємо в листі, в якому наголошується, що «палаючим серцем Церкви» повинна бути «троїчна та євхаристійна любов».
Усі запрошені до участі в подальшому розпізнаванні
«Що тепер? Сподіваємося, що місяці, які відокремлюють нас від другої сесії в жовтні 2024 року, дадуть змогу кожному конкретно долучитися до динамізму місійного сопричастя, позначеного словом „синод“», — учасники асамблеї запрошують всіх і далі долучатися до процесу церковного розпізнання, наголошуючи, що це не ідеологія, а „досвід, вкорінений у Апостольському Переданні“. Адже „виклики є різними, а запитання — численними“. Що можна буде також побачити у підсумковому звіті першої сесії, в якому будуть висвітлені як пункти, щодо яких досягнуто згоди, так і відкриті питання.
Вислухати всіх
«Для того, щоб чинити поступ у своєму розпізнанні, Церкві абсолютно необхідно вислухати всіх, починаючи з найубогіших», — читаємо в зверненні, яке заохочує почути голос тих, хто позбавлений голосу в суспільстві, хто почувається відкиненим, також і в Церкві, почути голос жертв расизму в усіх його формах, як і голос жертв зловживань. Церква, як підкреслюється, потребує голосу мирян, зокрема молоді з їхніми прагненнями, похилих віком з їхніми мріями та мудрістю, сімей з їхніми тривогами та свідченням. Почути голос тих, «хто прагне бути залученим у мирянські служіння чи в органи участі при розпізнаванні та прийнятті рішень».
«Щоб поступати в синодальному розпізнанні, Церква особливо потребує ще більше почути слова і досвід рукоположених служителів: священиків, перших співпрацівників єпископів, чиє сакраментальне служіння є незамінним для життя всього тіла; дияконів, які своїм служінням знаменують турботу всієї Церкви в служінні найуразливішим», — ведуть далі упорядники листа, вказуючи також на важливість «пророчого голосу богопосвяченого життя». Церква також, як стверджується, «повинна бути уважною до тих, хто не поділяє її віру, але шукає істину, і в яких присутній і діє Святий Дух».
Відповісти на виклик служити та любити
Лист завершується словами Папи Франциска, сказаними 17 жовтня 2015 року під час заходу, присвяченого 50-річчю ватиканського Синоду Єпископів: «Світ, у якому ми живемо і який ми покликані любити і служити навіть у його суперечностях, вимагає від Церкви посилення синергії в усіх сферах її місії. Саме шлях синодальності — це той шлях, якого Бог очікує від Церкви третього тисячоліття». «Ми не повинні боятися відповісти на це покликання», — завершують упорядники листа, скеровуючи погляд до Пресвятої Богородиці, яка «серед радощів і болю вказує на Свого Сина та заохочує нас до довіри». «Це Він, Ісус — наша єдина надія!» — наголошують вони.
