У неділю, 29 жовтня, Святіший Отець Франциск очолив у Ватиканській базиліці Святого Петра Святу Месу з нагоди завершення першої сесії XVI Звичайної Загальної Асамблеї Синоду Єпископів. Друга сесія пройде у жовтні 2024 року. Разом з католицькими єпископами з усього світу Папі Римському співслужили й делегати Української Греко-Католицької Церкви: Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, Владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, і Владика Теодор Мартинюк, Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської Архієпархії.
Проповідуючи під час Святої Меси, Святіший Отець підкреслив, що від Божої любові залежить наше життя, шлях Церкви та призначення історії, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
«Бути Церквою, яка адорує, і Церквою, що служить, яка омиває ноги зраненому людству, супроводжує шлях немічних, слабких і відкинутих, мов непотріб, лагідно виходить назустріч найбіднішим», — закликав Папа Франциск. У проповіді Святіший Отець роздумував над євангельським уривком про найбільшу заповідь (пор. Мт. 22, 34–40), зосередившись на двох дієсловах, які передають порив любові — адорувати і служити.
Божа любов визволяє від ідолопоклонства
Звертаючись до присутніх учасників Синоду, Папа зазначив, що в основі всього лежать не людські розрахунки чи світова мода, а заповідь любові до Бога та ближнього. Щоб передати цей запал любові, він виокремив, зокрема, адорацію, яка означає ставити Бога на перше місце і наново відкривати для себе диво бути любленими Ним. «Зчудування, яке випливає з адорації, є дуже важливим у Церкві, особливо тепер, коли ми втратили навик адорації. Адорувати, по суті, означає з вірою визнавати, що тільки Бог є Господом і що від ніжності Його любові залежить наше життя, шлях Церкви, доля історії», — підкреслив Святіший Отець.
Виокремлюючи аспект свободи, він зауважив, що у Святому Письмі Божа любов часто асоціюється з боротьбою проти всякого ідолопоклонства, яке поневолює. «Святе Письмо суворо ставиться до ідолопоклонства, тому що ідоли є витвором людини і маніпулюються нею, в той час як Бог завжди є живим, що перебуває і тут і за межами нашої досяжності, Який не створений таким, яким я його уявляю, Який не залежить від того, чого я від нього очікую, який може розчарувати мої очікування, саме тому, що Він живий», — сказав Папа Франциск. За його словами, доказом того, що ми не завжди маємо правильне уявлення про Бога, є те, що ми іноді розчаровуємося в Бозі, оскільки вважали, що Бог буде поводитися саме так, як ми очікували. «Таким чином ми повторюємо шлях ідолопоклонства, бажаючи, щоб Господь діяв відповідно до того образу, який створили. І це ризик, на який ми завжди можемо натрапити: думати, що „контролюємо Бога“, вкладаючи Його любов у наші схеми. Натомість Його діяння завжди непередбачувані, вони виходять за рамки, а тому вимагають подиву і адорації», — наголосив Наступник апостола Петра.
Адорація, яка ставить на перше місце Бога
«Ми завжди повинні боротися проти ідолопоклонства: світського, яке часто випливає з особистого марнославства, як-от жага успіху, самоствердження за будь-яку ціну, жадібність до грошей, — диявол входить через гаманець, не забуваймо! — але також і проти того ідолопоклонства, що маскується під духовність: моя духовність, мої релігійні ідеї, моя душпастирська майстерність… Будьмо пильними, щоб ми не поставили себе в центр замість Нього», — вів далі Святіший Отець. Він закликав душпастирів наново повернутися до адорації, яка є вираженням щоденної близькості з Ісусом — Добрим Пастирем. «Нехай Церква буде адоруючою: в кожній дієцезії, в кожній парафії, в кожній громаді адоруймо Господа! Бо тільки так ми повернемося до Ісуса, а не до самих себе; бо тільки через адоруюче мовчання Слово Боже оселиться в наших словах; бо тільки перед Ним ми очистимося, преобразимося і оновимося вогнем Його Духа», — сказав Папа Франциск.
Церква, яка служить зраненому людству
За словами Святішого Отця, любити означає служити. «У великій заповіді Христос пов’язує Бога і ближнього, — зауважив він, — щоб їх ніколи не відокремлювали. Не існує релігійного досвіду, який був би глухим до крику світу, якщо йдеться про справжній релігійний досвід. Немає любові до Бога без участі в турботі про ближнього, інакше ризикуємо стати фарисеями».
Папа зазначив, що адорувати Бога і любити своїх братів та сестер — це велика і вічна реформа Церкви з увагою до служіння зраненому людству. «Браття і сестри, я думаю про тих, хто став жертвою звірств війни; про страждання мігрантів, про прихований біль тих, хто опинився на самоті і в бідності; про тих, хто розчавлений тягарем життя; про тих, хто не має більше сліз, про тих, хто не має голосу. І я думаю про те, як часто за гарними словами і переконливими обіцянками заохочуються форми експлуатації або нічого не робиться, щоб їм запобігти. Експлуатація найслабших — це тяжкий гріх, який роз’їдає братерство і спустошує суспільство», — підкреслив Святіший Отець.
Синод — місце присутності Бога та відчуття братерства
Говорячи про цьогорічний Синод, Папа сказав, що у цій «розмові в Дусі» вдалося відчути ніжну присутність Господа і відкрити для себе красу братерства. «Ми слухали один одного і, перш за все, в багатому розмаїтті наших історій і чутливості, слухали Святого Духа. Сьогодні ми не бачимо повного плоду цього процесу, але з далекоглядністю можемо дивитися на горизонт, який відкривається перед нами: Господь провадитиме нас і допоможе нам бути більш синодальною і місіонерською Церквою, яка адорує Бога і служить людям нашого часу, виходячи назовні, щоб нести всім втішну радість Євангелія», — зазначив він. На завершення Святіший Отець сказав, що ми покликані мріяти про Церкву, яка ніколи не вимагає табеля про «гарну поведінку», але приймає та любить.
