#НазустрічРіздву: День 34. Христос приносить справжній мир

0
9

#НазустрічРіздву — це авторський духовний медіапроєкт владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії. У ньому єпископ прагне спільно із усіма людьми доброї волі благодатно та ефективно переживати кожен день Різдвяного посту на шляху до світлого празника Воплочення Божого Сина. Тому з усіма своїми фізичними та духовними силами вирушаймо у спільну мандрівку віри із владикою Богданом!

Роздуми владики Богдана Дзюраха на період Різдвяного посту були написані ще до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року, але досі не втрачають своєї актуальності.

«І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: „Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання!“» (Лк. 2, 13–14).

Благовість Господнього Ангела про народження Спасителя підхоплює «велика сила небесного війська», яка співає: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання!», і так у полі біля Вифлеєму започатковується Літургія, в якій єднаються «висоти» і «низи», небо і земля, а головними мотивами цієї Літургії є Божа слава і мир для людей, яких Господь собі вподобав.

Важливо зауважити, що ангели у своєму співі пов’язують Божу славу в небі, «на висотах» із миром людей тут, «на землі». У Різдві Христовому, а точніше — в самій особі Воплоченого Сина Божого довершилося єднання і об’явлення цих двох Божих дійсностей, оспіваних Ангелами: у Христі Ісусі Бог прославився у людському тілі (пор. Йо. 13, 31; 17, 4) і людям було даровано Божий мир (пор. Еф. 2, 14; Флп. 4, 7). Та сама слава Господня, яка засяяла у вертепі і об’явилася у Христі Ісусі, тепер огорнула пастухів і буде ширитися по світі, даруючи людям Божий мир і Божу благодать.

Господня слава «на висотах» і мир серед людей тут, на землі, взаємно визначають і обумовлюють себе. Там, де серед народу поширюється Божа слава, де у пошані Божа воля і Його святий закон, там неодмінно настає Господній мир. Бо мир у біблійній мові означає щось набагато більше, ніж просто відсутність конфліктів, чи належним чином організований суспільний лад. Мир, про який говорить Боже Слово і за яким тужить кожна людина, це — стан примирення із Богом, із ближніми і з самими собою у глибинах нашого єства. Мир — це, остаточно, Божий дар, який дається тим, хто охоче приймає і кориться Господній волі. Знаменно, що Пс. 29 починається закликом: «Воздайте Господеві, сини Божі, воздайте Господеві славу й силу!», а закінчується обітницею-запевненням: «Господь народові своєму дасть силу, Господь благословить народ свій миром» (Пс. 29, 1.11).

Христос звістує мир і водночас приносить мир кожній людині, кожному народові і цілому людству. Він через свій хрест примирює людину з Богом і тим самим дарує людству і людині мир, якого світ не може ані дати, ані запевнити, чи гарантувати: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Йо. 14, 27).

Останніми роками ми, українці, до традиційних побажань «Радісних Різдвяних Свят і щасливого Нового року» почали додавати: «мирного Нового року»… Вже сьомій рік поспіль на Сході нашої Батьківщини триває необ’явлена війна. Сьомий рік поспіль ми бажаємо собі і нашим захисникам, щоб наступне Різдво вони могли святкувати вдома, а ми усі могли втішатись справедливим і тривалим миром. А миру поки що немає…

Кожного разу, коли Святійший Отець на Різдво виголошує свою традиційну промову перед благословенням «Urbi et orbi» — «Місту і світові», він, зазвичай, перераховує країни, в яких триває війна, які зазнають несправедливої агресії, страждають від терористів, конфліктів чи різного роду природних катастроф і катаклізмів. Останніми роками ми з особливою увагою слідкуємо за цими проповідями Святійшого Отця, чекаючи, чи він згадає Україну. Так було і тиждень тому. І Папа згадав, бо, на відміну від світських політиків, не забуває про страждання українського народу, навпаки — як сам признався нещодавно, — маючи в своєму кабінеті ікону, подаровану Блаженнішим Святославом, «починає і закінчує свій день» з думкою про Україну…

Ця згадка у слові і молитві Папи нашого страждання — як бальзам для наших зболених сердець і як світло розради для наших сповитих смутком душ. Але мимоволі закралася таємна думка: а може наступного року вже не потрібно буде згадувати Україну в цій такій важливій проповіді Вселенського Архиєрея — ну хіба що дякуючи Богові за дар миру і припинення війни? — Дай, Боже! А ще — дай, Боже, щоб за рік ми з вдячністю спогадували пастирський візит до України Святійшого Отця Франциска, Посланця миру, на якого так дуже всі очікуємо в Україні у цьому році, що надходить… А тим часом бажаємо собі взаємно «мирного Нового року!» і молимось за мир з висот для нашого народу!

Молитва

Господи Ісусе, Князю миру! До Тебе прибігаю нині і з глибини душі благаю в Тебе миру: миру для нашої землі, для нашого народу, миру у наших сім’ях і родинах, миру у наших душах і серцях. Яви над нашою землею світло Твоєї слави! Даруй нам, Господи, Твій мир, Твою любов, Твоє благословення, щоб ми Тобі служили і славили Тебе на віки вічні. Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії